Волинянка, ім’я якої занесене у Книгу рекордів України, розкрила «код нескореності»

«Україна – 2022: код нескореності» – так називається видання, яке відома лучанка створила упродовж трьох воєнних місяців. Деякі вірші, як каже Олександра Гандзюк, з’являлися услід за резонансними подіями, як от події в Бучі, інші народжувалися в буденні дні. Адже є у збірці і поезії про природу.

«Кожен бореться з ворогом так, як може. Моя зброя – слово... Настає момент, коли ти Бачиш», – описує поетеса миті, які вона зуміла обернути на віршовані рядки.

«Кожен бореться з ворогом так, як може. Моя зброя – слово... Настає момент, коли ти Бачиш», – описує поетеса миті, які вона зуміла обернути на віршовані рядки.

 

 

Олександра Гандзюк нині здебільшого мешкає в Німеччині. Пригадує, як прочитала свій перший вірш, створений на чужозем’ї, двоюрідній сестрі Наталії, яка є для неї дуже близькою людиною. Саме вона спонукала авторку писати ще і ще, аби в поезії зафіксувати важкі, але важливі для пам’яті події. В розділі «Монолог ненародженої дитини», наприклад, авторка приурочує вірші до конкретних трагічних подій. Зокрема, поезія «Монолог...» – це звернення до світу ненародженого первістка сім’ї Замченків з Києва, пари, яку росіяни вбили смертельним дроном торік.

Одну з поезій Олександра Гандзюк назвала «А лютий вже триває цілий рік...». Фрагмент вірша:

А лютий вже триває цілий рік.
Душа, неначе квітка на морозі.
Хоч втратили смертям печальний лік,
Та березень вже майже на порозі...

Олександра Гандзюк розповідала студентам, що деякі вірші з її збірки навіть опублікували в нідерландських газетах у рубриці про Україну за сприяння Хенрі Струта, який нині є вчителем-волонтером нідерландської мови для емігрантів всього світу. Окрім того, поезії зі збірки цього року були опубліковані у двох номерах американської україномовної газети «Свобода».

Перемежовуючи поезію з нової збірки із новими оповіданнями, зокрема з додатка газети «Волинь» «Так ніхто не кохав», авторка щоразу підкреслювала молоді, що, хай би як не було, не варто боятися радіти життю: «Звичайно, жах ніколи не вивітриться: він десь там у нас заляже... Але ми живі: маємо цінувати кожну виділену нам Творцем хвилину, й не треба боятися радіти! Бог дав це життя саме таким. Але при тому варто бути вдячними нашим захисникам. Принаймні так я бачу реальність».

На підтвердження свого переконання пані Олександра зі словами: «Щоб вам було світло й тепленько», – декламує рядки про чарівно-незбагненну природу, завершуючи словами «ведуть сліди в весну – до Перемоги». 

Є у пані Олександри й поезія про наших воїнів: авторка сприймає їх як Богом обраних: «... Як в Україні сигнал «Тривога» – читаймо Біблію, молімось Богу і його ангелам – ЗСУ».

Загалом вірші у збірці об’єднані під 5 темами-частинами: починається розділом «А Бог із нами», а завершальний називається «Хрести».

На презентації був також присутній завідувач кафедри української літератури, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Віктор Яручик, який свого часу був студентом пані Олександри. Сьогодні він одразу придбав книгу у власну бібліотеку.

 

Збірка «Україна – 2022: код нескореності» є гімном героїзму й незламності українців. Названа вона так за чільним віршем з однойменною назвою, у якому оповідається про найголовніше для українців. Завершується він думкою: «Наш код – від Бога. Під його крильми Нікому нас ніколи не здолати».

Читайте також: «Кошенятко»: чуттєва історія на вечір від Олександри Гандзюк