«Людина є патріотом тієї країни, мовою якої вона розмовляє зі своїми дітьми»

Олександр ЯБЧАНКА, лейтенант ЗСУ 67-ї окремої механізованої бригади, батальйону «Вовки Да Вінчі», про бої в Бахмуті:

 «Якщо відверто і буквально, росіяни просто устилають тілами нашу землю. Є місця, де їхні трупи лежать у декілька шарів. Це без перебільшення. Є місце, через яке вони намагаються штурмувати. І вони лізуть поверх тіл, все одно намагаються штурмувати. Ми їх знищуємо, все одно лізуть. Ці так звані «м’ясні» хвилі – це правда, це відбувається, і я це бачу… У нас теж, на жаль, є втрати, а лінія оборони не зменшується. І ми все одно мусимо тримати її. Але наші втрати не зіставні з їхніми. Це в рази». 

Оксен ЛІСОВИЙ, боєць ЗСУ, міністр освіти, про те, що мова – це є віра у країну:

 «Людина є патріотом тієї країни, мовою якої вона розмовляє зі своїми дітьми.
...Якщо хтось, викладаючи українською, на перерві переходить на російську, – він чи вона насправді демонструє дітям своє скептичне, зневажливе ставлення до держави... З позиції міністра освіти скажу таке: не ми перетворили мову на інструмент політичних маніпуляцій. Не ми використовували її як привід для агресії. Ми лише захищаємо свій український простір і свою свободу. І людина (особливо людина в освіті!) повинна усвідомлювати свою роль і відповідальність у цій боротьбі». 

Сергій МАРЧЕНКО, блогер, прокоментував скандал у селі Задубрівці Чернівецької області, де під час похорону українського захисника Василя Катана священник московського патріархату не дозволив занести тіло покійного до храму, а тому його відспівували на церковному подвір’ї:

 «московська церква, як і вся московська культура, єдиною своєю метою має знищення української державності. Технологія проста, як двері: російська культура робить з українців «рускіх людей». Людина народжується в Україні, має батьків-українців, але під впливом солодкої брехні з москви починає відчувати себе рускім. московська церква – один з основних інструментів русифікації і перетворення українців у симпатиків російської імперської ідеї».

Олександр КОЧЕТКОВ, аналітик, про слова президента Бразилії Лулу да Сілви, який запропонував залишити росії Крим в обмін на закінчення війни:

 «…Можна шукати гібридну воєнно-дипломатичну процедуру повернення Криму, але відмовлятися від нього не можна категорично.
Однак те, що такий прихильник путіна, як Лулу да Сілва, фактично натякає, що недоімперія в пошуках перепочинку готова відмовитися від усього, окрім Криму, красномовно характеризує той розпач, який зараз панує у кремлі».

Бен ГОДЖЕС, колишній командувач військ США в Європі, вважає, що головною ціллю українського контрнаступу має бути звільнення Криму:

 «Ви можете вбити кожного російського солдата в радіусі 200 км від Бахмута, але це не змінить стратегічної ситуації. Але якщо ви звільните Крим – це змінить усе».

Ян ВАЛЕТОВ, письменник, вважає, що розпаду росії не буде:

 «Чесно кажучи, дивуюся безвідповідальності провісників та наївності тих, хто вірить у швидкий та неминучий розпад. Насправді зараз немає жодних ознак майбутнього розвалу рф. Для революційної ситуації, як пам’ятаєте, потрібно, щоб верхи не могли, а низи не хотіли. Верхи можуть, низи хочуть. Спостерігаю зворушливе єднання покидьків при владі й так званої патріотичної громадськості у широких верствах населення. Що, власне, розпадатиметься? На якій підставі? Під дією яких сил?

Особисто я не бачу кінця цьому протистоянню з росією».

Сергій ГАЙДАЙ, політтехнолог, про те, чому росіяни у своїй масі приймають брехливу пропаганду, яку на них виливають з екранів телевізорів:

 «Це зручно. Немає альтернативи. Немає необхідності вибирати, виконувати непросту розумову роботу і брати на себе відповідальність за ту реальність, у якій вони опинилися. У якій вони не богом обрана нація, а народ рабів та ізгоїв, у якій їхня влада – це військові злочинці, які створили в росії класичний фашистський режим... Українці відрізняються від росіян? Так. Але не генами чи особливим складом крові. Нам більше поталанило. Ми вже понад 30 років живемо у конкурентному інформаційному середовищі. Нам доводиться напружувати своє мислення і тренувати свій інтелект, щоб розібратися, яким інформаційним джерелам варто довіряти, а яким ні, де правда, а де нас обманюють». 

Читайте також: «Відключення «Еспресо», «Прямого» і «5 каналу»: «Репортери без кордонів» звернулися до влади».