Волинянка, ім’я якої занесене  у Книгу рекордів України, розкрила «код нескореності»

 «Україна – 2022: код нескореності» – так називається видання, яке відома лучанка створила упродовж трьох воєнних місяців. Деякі вірші, як каже Олександра Гандзюк, з’являлися услід за резонансними подіями (як-от у Бучі), інші народжувалися в буденних ситуаціях. Адже є у збірці і поезії про природу.

Наш код – від Бога. Під Його крильми нікому нас ніколи не здолати. 

«Кожен бореться з ворогом як може. Моя зброя – слово... Настає момент, коли ти БАЧИШ», – описувала поетеса миті, які вона зуміла обернути на віршовані рядки.

Авторка нині здебільшого мешкає в Німеччині. Пригадує, як прочитала свій перший вірш, створений на чужозем’ї, двоюрідній сестрі Наталії, яка є для неї дуже близькою людиною. Саме вона спонукала писати ще і ще, аби в поезії зафіксувати важкі, але важливі для пам’яті події. В розділі «Монолог ненародженої дитини», наприклад, авторка приурочує вірші до конкретних трагічних подій. Зокрема, поезія «Монолог...» – це звернення до світу ненародженого первістка сім’ї Замченків із Києва – пари, яка загинула від влучання російського дрона торік.

Одну з поезій Олександра Гандзюк назвала «А лютий вже триває цілий рік...». Фрагмент вірша:

А лютий вже триває цілий рік.

Душа –  неначе квітка на морозі.

Хоч втратили смертям печальний лік,

Та березень вже майжена порозі...

Пані Олександра розповідала студентам, що деякі вірші з її збірки навіть опублікували в нідерландських газетах у рубриці про Україну за сприяння Хенрі Струта, який нині є вчителем-волонтером нідерландської мови для емігрантів усього світу. Окрім того, поезії зі збірки цього року були опубліковані у двох номерах американської україномовної газети «Свобода». Перемежовуючи поезію із новими оповіданнями, зокрема з додатка газети «Волинь» «Так ніхто не кохав», авторка щоразу підкреслювала молоді, що, як би не було, не варто боятися радіти життю: «Звичайно, жах ніколи не вивітриться: він десь там у нас заляже... Але ми живі: маємо цінувати кожну виділену нам Творцем хвилину, й не треба боятися радіти! Бог дав це життя саме таким. Але при тому варто бути вдячними нашим захисникам. Принаймні так я бачу реальність».

На підтвердження цього пані Олександра зі словами: «Щоб вам було світло й тепленько», – декламувала рядки про чарівно-незбагненну природу, завершуючи словами «ведуть сліди в весну – до Перемоги». А згодом прочитала  й вірш, чільний у збірці, за яким вона і названа, – «Код нескоренності». У чому його суть? Символів українськості вистачає, та головне – «Наш код – від Бога. Під Його крильми нікому нас ніколи не здолати». 

Як відомо, кандидатка філологічних наук Олександра Гандзюк має два літературні досягнення, зафіксовані в Книзі рекордів України. Протягом року вона щодня писала по оповіданню про кохання, поки не стало 365, а також загалом поставила найвищу планку за кількістю творів про любов – на момент фіксації рекорду мала їх пів тисячі.