Тепер звичайні ложечки берегтимуть історію родини та всієї України.
Бійці виявили на позиціях росіян вкрадене срібло і віддали власникам
Історію цієї знахідки тепер передаватимуть із покоління в покоління
Військові 60-ї окремої піхотної Інгулецької бригади в лісах неподалік Києва в російських бліндажах знайшли родинні срібні ложечки. Ймовірно, загарбники так тікали з позицій, що загубили частину здобичі, накраденої в домівках мирних українців.
Здвижівку, що за 38 кілометрів південно-західніше від столиці, російські війська зайняли 25 лютого і тут був найбільший на Київщині окупаційний штаб – до 10 тисяч осіб. Вони розташувалися всюди: бліндажі у лісі, вздовж лісу. Тож після звільнення територію ретельно обстежували сапери. Саме під час огляду бійці ЗСУ Олег та Василь натрапили на неочікувану знахідку. «Я відкопав ложку, на ній написано – «утро». Олег каже: «Шукай ще, має ще щось бути». Я знайшов «день». Ми думали, що «вечір» буде. Але не було», – розповів Василь для ТСН.
Це дві дитячі срібні ложечки, які, зазвичай, дарують на перший зуб чи хрещення дітей. А ще на них було вигравірувано імена дітей – Даша та Єгор. Вага. Зріст. І найголовніше – день, місяць та рік народження. «Ми зрозуміли, що можемо знайти тих, кому вони належали», – кажуть бійці.
Пані Людмила каже, орки винесли і значно дорожчі речі, але саме родинних ложок було найбільше шкода.
Завдяки повним даним на пошуки власників пішло кілька днів. Василь та Олег поїхали до Києва. За їхніми словами, на передовій так не хвилювалися. Двері воїнам відчинила бабуся дітлахів, Людмила Спиридонова. Саме вона і дарувала онукам ці столові прибори. Даша та Єгор жили разом з батьками у селі Луб’янка – за 13 кілометрів від Здвижівки, де на позиціях загарбників і були знайдені ложки. Їхнє село теж було під окупацією, виїхати змогли лише за три тижні…
Будинок орки пограбували вже після втечі родини. Пані Людмила каже, винесли і значно дорожчі речі, але саме родинних ложок було найбільше шкода. «Я собі передбачала, що ті ложечки будуть у сім'ї, переходитимуть до наступних поколінь, а тепер вони ще й з такою історією... Тепер взагалі безцінні», – додає бабуся.
Її онуки разом із мамою нині у Польщі. Діти дуже тяжко пережили окупацію, і про знахідку дорослі вирішили їм поки що не говорити.
Пані Людмила постійно дякує й обіймає бійців. Вони добре її розуміють. В Олега четверо дітей, два його сини, як і батько, пішли на фронт добровольцями. У Василя – двоє. «Сьогодні ложки вам повернули, а завтра – Україну», – каже Василь.
Читайте також на volyn.com.ua: «Від путіна втік офіцер його охорони і розповів про диктатора».
