«Контрнаступ – це не весела і ейфорійна пісенька», – Андрій ЛЮБКА (Відео)

Це тема, яку справді на кожному кроці зустрічаєш. Я бачуся з друзями, знайомими – всі говорять про те, що от скоро почнеться контрнаступ, коли він буде. Відкриваєш соцмережі – всі обговорюють контрнаступ, новинні стрічки – там американський злив про контрнаступ, Шмигаль заявив, що він буде влітку.

Це топ-тема, і мені здається, що це дуже небезпечно, бо у нашому суспільстві витворюється дуже хвороблива, хибна і для нас загрозлива ілюзія, що контрнаступ, по-перше, він буде, по-друге, він буде успішним, і мені здається, що у частини нашого суспільства взагалі таке заміщення, буцімто контрнаступ – це автоматично перемога, що от, контрнаступ буде, він буде на Великдень, ми будемо їсти паску, дивитися по телевізору контрнаступ, як кілометр за кілометром звільняються території, всіх вітають з рушниками і піснями, і кінець війни, мир, і от ми нарешті заживем.

Це дуже небезпечна ілюзія, оскільки після неї наступає страшне вигорання і розчарування. І мені здається, що саме зараз росіяни також на кожному кроці говорять про контрнаступ – всі російські телеграм-канали розповідають, як багато в України зброї, як багато нових бригад українська армія підготувала, сформувала, навчила і вже привезла на той південь, як контрнаступ може розвиватися і наскільки це небезпечно. І нас це має насторожити, адже якщо росіяни ось так розхвалюють українську армію, говорять, що це величезна небезпека для Криму, для всіх окупованих територій, то з якого дива вони так захоплюються силами України і західною підтримкою.

Якщо росіяни ось так розхвалюють українську армію, говорять, що це величезна небезпека для Криму, для всіх окупованих територій, то з якого дива вони так захоплюються силами України і західною підтримкою.

Мені здається, що це така спеціальна інформаційно-психологічна спецоперація проти України, тому що нас налаштовують на те, що от зараз буде контрнаступ, і він всіх порве, і ми звільнимо одним махом і Донецьк, і Маріуполь, і Мелітополь, і Бердянськ, і Крим, і розвалимо Керченський міст, і тоді вже будемо диктувати свої вимоги.

Насправді це не так. Ми не знаємо, чи буде взагалі контрнаступ, чи буде він успішним, адже він також може бути неуспішним, він може, на жаль, закінчитися так само, як закінчився і російський наступ. Всю зиму ми чекали, що от зараз почнеться російська атака. Вона захлинулася, але загинуло дуже багато людей, загинуло дуже багато українських військових, українських захисників, хоча росіян загинуло більше, але нам потрібно розуміти, що контрнаступ – це не весела і ейфорійна пісенька, це не якась переможна хода, це подія, яка може слугувати для нас дуже болісним ударом. І кожен метр української території – якщо нам вдасться звільнити метр української території – це буде велика перемога, великий успіх. Не треба налаштовуватися на те, що ми буквально за тиждень зметемо всі окупаційні війська, вийдемо до моря і почнемо бомбити Крим, з Криму всі повтікають, ми його займем і так далі. Оскільки, коли цього не трапиться, у нас настане стадія розчарування, великої зневіри, а це і є мета росіян: зараз роздути можливості українського контрнаступу, щоб потім самі ми перемогу (наприклад, звільнення ста – не тисячі кілометрів, а ста – кілометрів української території) потім сприймали як поразку.

Ми не знаємо, чи буде взагалі контрнаступ, чи буде він успішним, адже він також може бути неуспішним, він може, на жаль, закінчитися так само, як закінчився і російський наступ.

До цього треба бути готовим, треба стежити за інформаційною гігієною і ділити не на два, ділити на десять все те, що говорять в ефірах – не лише в ефірі єдиного телемарафону, але також не до кінця вірити і тому, що відбувається, наприклад, у наших союзників. Оця вся історія про злив американських документів – з чого ви взяли, що це саме так і є, відбувся злив? Можливо відбувся, а, можливо, це контрольований злив для того, щоби росіяни побачили якісь одні карти, а контрнаступ відбувся в іншому напрямку. Чому не думати про те, що, наприклад, ми фактично стоїмо на околиці Донецька, за Мар'їнкою, за Пісками. Можливо, контрнаступ відбудеться і ми дуже швидко звільнимо Донецьк. Можливо, ми будемо йти не на Мелітополь, де нас чекають, а на Донецьк. А можливо, навпаки – це буде, наприклад, атака на Кремінну, на Луганський напрямок: там зараз активізація бойових дій, і противник наступає у районі Кремінної для того, щоби відкликати наші війська і роззосередити їх по фронту, щоб контрнаступ не був потенційно таким потужним.

Що в цій ситуації робити? Є безліч версій, в які можна вірити або не вірити. На мою думку, треба поменше думати про контрнаступ. Є військово-політичне керівництво, є прекрасні круті генерали, є головнокомандувач Збройних Сил. Треба вірити в Збройні Сили і поменше будувати повітряних замків про те, що і як буде. Повірте, що кожен український вояк і взагалі кожен громадянин України, громадянка України щодня засинає з думкою про те, як звільнити території і закінчити війну. Довіртеся військовим, менше говоріть про контрнаступ, стуліть пельки і підтримуйте Збройні Сили України

Я думаю, що це найкращий варіант поведінки у цих умовах: вірити, допомагати в міру своїх можливостей Збройним Силам України – і перемога неодмінно буде.

Андрій ЛЮБКА, письменник романіст, поет, перекладач та есеїст. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну зосередився на волонтерській діяльності (у колонці на сайті zbruc.eu).

Читайте також на volyn.com.ua: «Людина є патріотом тієї країни, мовою якої вона розмовляє зі своїми дітьми».