«Під час операції мій мозок випав – і лікар закинув його назад»

Про той випадок річної давності цими днями згадав генеральний директор Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова Сергій Риженко: «Дуже запам’яталося розбите тіло без ока й ознак життя, безнадійні розведення руками медиків, які доправили його до нас, мозок, залитий кров’ю, який було видно назовні з-під пов’язки. Операція, яку до другої години ночі проводив під мікроскопом професор Андрій Сірко, по крупинках, як пазл, збирав живе, що залишилося після розтрощення черепа відламком. Десятки друзів, які з’їхалися і всю ніч сиділи під дверима реанімаційного відділення, чекаючи звісток... Усе сталося, як у хорошому фільмі.

Сьогодні від поранень залишилися шрами, відсутність ока не заважає жити, а дух людський стає прикладом. Усім би так. Ми знову разом, як і рік тому, ідемо до Перемоги. Плануємо будувати нову, красиву Україну».

Своїми спогадами та думками поділився і сам Масі Найєм:

«Я якось досі не особливо усвідомив, що сталось... Нещодавно з’явилися фотографії місця підриву і самої машини. Я, коли подивився на цю машину, подумав: бл…ь. Не знаю, як я вижив, це диво. Я себе більше заповажав. Один із тих, хто був зі мною, загинув, ще один у важкому стані – Саньок уже вдома, його лікують, він не говорить».

•  «Коли я був у Дніпрі, лікар спитав, чи хочу я побачити відео операції. Це було відео, зняте під мікроскопом. Так я побачив свій мозок на власні очі. Я думаю, мало є людей, які бачили власний мозок. На відео мозок випав, і лікар його закинув назад, поставив пластинку і зашивав. Дуже прикольно! Молодці!».

Хоч русня принесла велику кількість трагедій, та все одно я не хочу перетворитися на людину, яка поїде в москву вбивати жінок і дітей. Так роблять росіяни.

• «…Багато людей після поранення починають зловживати наркотиками й алкоголем. Бо мозок хоче стабілізувати стрес якоюсь радістю. Бухнув – і радість. І я, чесно кажучи, після виписки перший тиждень випив трошки віскі, потім знову трошки випив, і за тиждень, глянув, що випив нормально так віскарика. Але мені пити взагалі не можна. Бо в мозку порушений кровообіг, судини можуть зменшитись, і може статися епілепсія. Тому я взяв себе в руки, намагаючись більше читати. Ще почав грати на фортепіано. Це лоскоче мозок».

• «Людям, які втратили кінцівки, треба давати бути самостійними, бо тільки-но ти намагаєшся допомогти більше, ніж треба, вони самі собі дозволяють почуватися менш самостійними. І жаліють себе.

А в усьому має бути міра. Хоча так, я теж себе жалію, розумію, що мені боляче, але намагаюся не транслювати, наскільки мені буває складно вечорами, коли ходжу по квартирі і з кожним кроком відчуваю біль у голові або коли вдень швидко втомлююсь. Але треба зрозуміти, що стан після поранення  – це теж форма життя, вона не гірша, вона складніша, але не буде того життя, якщо ти комусь станеш тягарем і тобі на блюдечку будуть підносити їжу».

• «Якщо ми станемо менш людяними – значить, росія поширила на нас свою владу. Бо вона хоче, щоб ми уподібнилися до неї. Так русня принесла багато трагедій, та все одно я не хочу перетворитися на людину, яка поїде в москву вбивати жінок і дітей. Так роблять росіяни. Попри війну, нам дуже важливо зберегти людяність. Це й буде для мене Перемогою України над росією».

P.S. Зараз Масі Найєм повернувся на військову службу: «Надіюся, що через мої рішення й можливості ми пришвидшимо знищення русні».

Василина СМЕТАНА.

Читайте також: Львівські лікарі наново сформували пораненому бійцю череп.