«Волинь моя»: на сільській вулиці стало однією закоханою парою більше

 У їхньому поселенні лелеча пара «змурувала» на водонапірній башті затишне гніздо, та однієї непогожої днини мрії крилатих про щастя в ньому кількома подихами зруйнувала велика буря.

Боцюни сумно кружляли над обжитим місцем, а жалісливі сенкевичівці ладні були власноруч допомогти білокрилому сімейству, до якого звикли, наче до рідного. Доки думали, як дістатися догори, в небі над селищем заклопотаною зграєю збиралася чимала пташина родина: зліталася не просто подивитися на біду – з усієї округи несла в дзьобах галузки. З них боцюни збудували нове житло. Люди ще довго чудувалися тій неймовірній взаємодопомозі. У тій лелечій оселі відтоді виросло кілька потомств.

 А цьогоріч, напевне, дуже засумували за домою, бо поспішили з вирію дуже ранньої холодної весни, розповів ексголова Сенкевичівської селищної ради Василь Редчук.

Схожу зворушливу пригоду цими днями «Волині» повідали жителі села Борочиче Мар’янівської територіальної громади. На вулиці Садовій лелеча сім’я «прописалася» років 10 тому. Красиву пару борочиченці завше виглядали як провісницю весни. Її прощальне коло над селом віщувало їм, що зима не за горами. І навіть коли одного зимового вечора задимлене гніздо на стовпі стало причиною замикання електромережі, люди, яким довелося деякий час бути без світла, на його будівничих не нарікали, а перейнялися пташиним клопотом, наче людським: втратити дім – то зазнати великого болю.

В небі над селищем заклопотаною зграєю збиралася чимала пташина родина: зліталася не просто подивитися на біду – з усієї округи несла в дзьобах галузки.

Зарадити йому вирішили гуртом. Сім’я Ніни й Ігоря Богоносів наприкінці зими зателефонувала до головного інженера Горохівської філії ПрАТ «Волиньобленерго» Сергія Шнайдера. Бригада електромонтерів не барилася й професійно закріпила на місці колишньої «дерев’яної» бузькової хати міцний металевий каркас майбутнього житла.

Попри нескінченні сільські клопоти чоловіче товариство знайшло час нарізати потрібного віття. З допомогою драбини Михайло Дуб’юк і Сергій Павліщук вимостити ним у залізному каркасі «підлогу». Без неї оселю птахи не визнають. Словом, зробити хорошу справу люди встигли вчасно: ще з однією закоханою парою (нехай і пташиною) їхня вулиця буде ще красивішою – і виглядом, і почуттями. 

Птахи довірилися людям, однак по-хазяйськи переклали все галуззя на свій лад, над підлогою «звели» «стіни»… Сидять собі тепер, цілуються й чекають лелечат.

За словами Сергія Шнайдера, лише цієї весни до енергетиків Горохівщини з проханнями «реконструювати» пошкоджені лелечі гнізда звернулися жителі Борочича, Полюхна, Новостава та ще трьох сіл Горохівської,

Берестечківської та Мар’янівської територіальних громад. З легкої руки енергетиків, у всіх оселях, збудованих з добрими намірами, бузьки прижилися. 

Леся ВЛАШИНЕЦЬ.

Читайте також: «Кошенятко»: чуттєва історія на вечір