Питань у голові було стільки, що здавалося: вона от-от вибухне.
Як я здуріла у 17 (Буквально)
Чим переймалася і з чого дивувалася упродовж останнього часу редакторка відділу інформації газети «Волинь» Ірина КРАВЧУК
«Не спіши...» – завжди казали мені близькі, коли мій юнацький максималізм брав гору над здоровим глуздом. Щоправда, у підлітковому віці мені не хотілося влаштовувати особисте життя, натомість мріяла зробити щось «велике». Надмірні вимоги до себе і категоричність (криза ідентичності), як пише німецький психолог Ерік Еріксон, є нормальним розвитком особистості. Але це якщо ти не втиг нічого за цей період начудити. Свою ж витівку я запам’ятаю назавжди
Маму треба слухати!
Якогось зимового вечора вирішила допомагати знайомим організовувати творчий вечір на одній із фотостудій Луцька. Пора була пізня, батьки просили залишитися, але таки поїхала туди. Довго шукала потрібний будинок. Це був закинутий двір із бродячими собаками. Через вікно побачила, що дійство вже розпочалося. Втім, зустріч виявилася зовсім не такою, як я собі гадала: люди курили, випивали, але і бринькання гітар також чулося. Не наважилася зайти. Дорогою додому сильно змерзла. Вже наступного дня – висока температура і кашель. Лікарі сказали, що це грип. Хвороба не пройшла безпроблемно, мені діагностували згодом купу ускладнень, найгіршим із яких став невроз (тривожний розлад психіки).
Це було дуже дивно: в останні дні лікарняного мене раптово налякав телевізор. Здалося, що ніколи не бачила його раніше. Коли перевела погляд на диван, стало ще гірше. Зрозуміла, що боюся всіх предметів у кімнаті. Пояснити, що відбувається, не могла ні собі, ні рідним. Питань у голові було стільки, що здавалося: вона от-от вибухне. Наступного дня намагалася спати якомога більше, прокидатися було страшно...
Вигнати «нечисть» не змогла навіть свята вода
Стривожені батьки старалися всіляко мені допомогти. А глибоко віруючі знайомі порадили звернутися до бабусь, які вміють «викачувати яйця». Вирішили, що зайвим це не буде, тож поїхали до однієї такої жіночки, яка після сеансу наголосила: «Головне вірити в Бога, а вся нечисть, яка до тебе причепилася, зникне, якщо будеш вмиватися свяченою водою».
У надії, що це допоможе, минуло ще кілька тижнів. За цей час я буквально сходила з розуму, була впевнена, що тепер завжди життя буде нестерпним. Впоратися із цим мені дуже допомагала мама, яка врешті відвела мене до психотерапевта. Лікування тривало кілька місяців. Ще пів року реабілітовувалася.
На жаль, повністю стереотип щодо допомоги «мозгоправа» ще не викорінився.
Після такого випробування стала дуже обережно ставитися до народного лікування. А за спроби зцілення лише молитвою і яйцями взагалі притягувала б до відповідальності.
Можливо, сеанси у таких цілительок і допомогли комусь, але це радше самонавіювання. Уявімо: людина, яка боїться собак, пішла позбуватися страху народними методами. Над її головою спалили жменю свяченого зілля, пошептали щось на вухо, вибили у склянку куряче яйце, а потім переконливо сказали, що «всі напасті залишилися у жовтку». Пощастить, якщо у людини незначна проблема, яка не шкодить її фізіологічному здоров’ю. Тоді через сліпу віру в проведений обряд вона і справді може відчути полегшення. Американський психолог Роберт Розенталь назвав цей феномен ефектом Пігмаліона (або Розенталя), який полягає в тому, що сильне очікування людиною здійснення якогось пророцтва здебільшого визначає її подальші дії та викривляє реакції навколишніх, що провокує реалізацію передбачення.
Втім, якщо лікуватися молитвою прийшли люди з недугою, як у мене, – наслідки можуть бути летальними. Бо, як каже відомий український психотерапевт Олег Чабан, є розлади нейрохімічні, тобто зміни у головному мозку, які вилікувати без допомоги спеціаліста майже неможливо.
– Знижується інтелектуальна, фізична та емоційна активність. З’являється безперервне порушення сну. Люди часто намагаються пояснити цей стан різними зовнішніми факторами. А насправді це захворювання виникло через серйозний подразник, і його варто лікувати зі спеціалістом, – каже психотерапевт.
Читайте також: «Герої не вмирають? Але він же не дихає...».
Звертатися до психотерапевта не соромно
У період радянської влади про проблеми з психікою не говорили, вони ретельно приховувалися. А відомі на той час психіатри Євгеній Попов та Іван Соколянський взагалі заперечували існування людської психіки та свідомості.
З часом поняття «психотерапія» перестало використовуватися. Тому громадяни СРСР здебільшого не розуміли, чи є у них якісь розлади, а коли стикалися з людиною, у якої вони яскраво виражені, просто її засуджували.
Нині в України ця галузь медицини давно вийшла з підпілля. А після початку повномасштабної війни стала однією з найбільш затребуваних. Утім, повністю стереотип щодо допомоги «мозгоправа» ще не викорінився. Цей висновок я зробила з особистого досвіду. Часто, коли люди дізнаються, що я лікувалася від неврозу, дивуються і дивляться трохи скоса. Сподіваюсь, невдовзі вони зрозуміють, що похід до психолога нічим не відрізняється від візиту до стоматолога. Й часто без нього не обійтися.
