«Його здивувало, що всі тисяча цуциків також усміхались і весело гавкали до нього!».
Два песики. Притча на вечір
Розповідають, що в маленькому віддаленому містечку стояв покинутий будинок
Якось, ховаючись від сонячного проміння, один песик пробрався через отвір у дверях будинку. Повільно піднявшись старими дерев’яними сходами, він натрапив на напіввідчинені двері. Поволі увійшов у кімнату.
На своє здивування, у тій кімнаті він побачив тисячу песиків, які так само уважно розглядали його, як і він розглядав їх.
Песик став махати хвостом і піднімати вуха, то одне, то друге. Тисяча песиків зробили те саме.
Потім він усміхнувся і весело загавкав до одного з них.
Його здивувало, що всі тисяча цуциків також усміхались і весело гавкали до нього! Коли песик вийшов з кімнати, він задумався і сказав до себе: «Яке приємне місце! Я приходитиму сюди частіше!».
На фасаді старого будинку висіла табличка із написом: «Будинок тисячі дзеркал».
Через деякий час інший вуличний собака увійшов у те саме місце і натрапив на ту саму кімнату, але, на відміну від першого, він, побачивши тисячу інших собак, відчув себе в небезпеці, бо вони дивились на нього агресивно.
Він став гарчати і, звичайно, побачив, як на нього гарчали всі ті тисяча собак.
Пес люто загавкав на них, у відповідь вони теж загавкали на нього.
Коли той собака вибіг з кімнати, він подумав: «Яке жахливе місце! Ніколи більше сюди не прийду!».
На фасаді старого будинку висіла табличка із написом: «Будинок тисячі дзеркал».
Невідомий Автор
Я не один раз чула, що «всі обличчя світу – це дзеркала».
Росаріо ГОМЕС, оповідання з книги «100 промінчиків світла. Притчі на щодень» (Львів, видавництво «Свічадо»).
