«Дякую, вороженьки, але простіше вас поприбивати»

Кирило БУДАНОВ, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони, про майбутній український наступ:

 «Подобається це чи не подобається, але ми підходимо до знакової битви для новітньої історії України. Це факт, усі це розуміють. Коли вона почнеться, це таємниця. Я думаю, що достатні обсяги території будуть повернуті силовим шляхом під час цієї операції. На яких напрямках, що саме і як – від цього я утримаюся».

Єгор ФІРСОВ, колишній народний депутат, воїн ЗСУ, про суперечки навколо повернення військовим доплат у 30 тисяч гривень:

 «Звісно, я за те, щоб надбавки були. Оплата військовим – це перший пріоритет для держави. Але це рішення не зовсім відображає справедливість. Коли збільшення в 30 тисяч іде всім підряд. Чи справедливо платити воїнам за 7 км від лінії фронту такі самі надбавки, як і воїнам за 700 км? Звичайно, ні.
І сітка розподілення має бути більш глибокою. З урахуванням першої та другої лінії оборони, штабної роботи в зоні бойових дій і глибокої тилової дислокації. Тому що загальна зрівняйлівка завжди призводить до поганих наслідків. А у військових, як ні в кого, є внутрішній запит і прагнення справедливості».

Олександр САГАН, релігієзнавець, про лист групи священників московського патріархату до Вселенського патріарха Варфоломія з проханням на певний час узяти їх під свою юрисдикцію, бо вони не хочуть бути частиною російської церкви, але не наважуються приєднатись і до ПЦУ:

 «Погоджуюся: для багатьох травмованих московським обрядовірством вірян потрібен такий перехідний період із визначеним терміном. Але… чи не вийде так, що ті ж особи, які десятиліттями розказували про «московську церкву-матір», «Київську митрополію як споконвічну частину московської церкви», «неблагодатних розкольників», «стамбульського патріарха», а згодом – про «неправильний» Томос і схожі нісенітниці, зараз почнуть (або ж не почнуть, і будуть робити вигляд, що нічого не сталося) проводити «просвітницьку діяльність» для своїх парафіян… Як цей процес «просвітництва» під омофором Константинополя уявляється отцям? Будуть лекції на тему «я вам брехав, бо мене змушували» або «я нехтував канонами, бо так казав єпископ»?».

Сергій МАРЧЕНКО, блогер, про резонансний законопроєкт про покарання українців за критику «юридичних та фізичних осіб» у соціальних мережах, авторами якого стали депутати від фракції «Слуга народу», в тому числі скандальні нардепи Мазурашу та Кузьміних:

 «Коли «слуги народу» пропонують ввести кримінальну відповідальність за критику влади у соціальних мережах, – це не що інше, як спроба законсервуватися у владі і правити вічно, як комуністична партія Китаю. І не треба тішити себе ілюзіями, що це особиста ініціатива «ватника» Мазурашу (він виступає проти обов’язковості української мови у сфері обслуговування. – Ред.) і обкрадача лікарень Кузьміних (затримали під час одержання хабара у 558 тис. гривень. – Ред.). Без санкції із Офісу Президента закони у Верховну Раду не подаються. Максимально зашкварених персонажів вибрали «авторами» диктаторського закону тому, що ніхто більше не готовий брати відповідальність за таку дикість».

Ірина ГЕРАЩЕНКО, народний депутат від фракції «Європейська Солідарність», коментуючи законопроєкт про покарання українців за критику «юридичних та фізичних осіб» у соціальних мережах, ініціаторами якого виступила фракція «Слуга народу»:

 «Зараз влада знову промацує ґрунт, наскільки суспільство готове до ще більшого закручування цензурних гайок під соусом воєнного стану. Безумовно, ці ініціативи не мають нічого спільного з демократією і євроінтеграційним вибором. Скорше – схожі на фанклуб Орбана (авторитарний прем’єр Угорщини. – Ред.).
Правляча партія і керівництво Верховної Ради повинні негайно відмежуватись від ініціатив Мазурашу, чітко і публічно заявити, що це безумство ніколи не буде винесено в залу».

Андрій БОНДАР, поет і публіцист, вважає, що Україна має діяти асиметрично і вдарити по… білорусі:

«Так, на москву йти не варто. Варто йти на мінськ і встановлювати там проєвропейський і проукраїнський уряд. І назавжди забути про загрозу з півночі. І нема в цьому нічого фантастичного, як не було нічого фантастичного в колонах танків і бетеерів, які в перші дні війни зайшли на нашу територію і захопили ЧАЕС. Що було далі, всі знають. Далі було те, що не можна ні вибачити, ні зрозуміти, ні тим більше забути».

Читайте також: «Хлопчик» із банки згущеного молока допомагає ЗСУ