На цій зустрічі посадовці зі словами співчуття говорили й інше: дорога додому військового, факт полону якого офіційно підтверджений, може бути довгою.
«Магічного» списку на обмін полонених не існує, кого віддати – вирішує росія
Волиняни, чиї рідні опинилися в полоні або ж зникли безвісти, зустрілися із представниками Західного регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими
На важливу зустріч до Луцька приїхало понад сотню людей з усіх куточків області. Дружини, мами, батьки, сини, доньки... У кожного – своя болюча історія. Хтось місяцями переглядає російські телеграм-канали з надією впізнати свого рідного й підтвердити його статус полоненого. Хтось уже знайшов, побачив і повідомив про це Національному інформаційному бюро (НІБ), тепер чекають узгодження від Міжнародного комітету Червоного Хреста, який підтверджує інформацію у російському НІБ. Одна родина живе в чеканні понад рік, інша – місяць. І один, і другий термін є вічністю. Як справляються? Жінки розповідають: допомагає згуртованість. Створюють спільні групи в соцмережах, переписуються, передзвонюються, обмінюються інформацією й болем – тоді легшає. Навіть на зустрічі дружина безвісти зниклого військового розповідала іншим, як з’ясувала, що їхні сім’ї, в яких є неповнолітні діти, мають право, окрім зарплатні чоловіка, оформити на дитину пенсію по втраті годувальника.
Чимало присутніх на зустрічі нарікали на слабкий зворотний зв’язок з військових частин, від слідчих, які займаються справами зниклих безвісти, та від інших структур. Представники Західного регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими тут же нотували їхні скарги, надавали необхідні контакти й просили розуміння й витримки. Зокрема, керівниця Західного регіонального центру Анна Козюта наголосила, що дуже важливо, коли родичі знаходять відео й фотодокази, що їхні родичі-військові в полоні, однак для підтвердження їхнього статусу офіційно все одно потрібен час і кропітка робота. Адже полон підтверджує держава-агресор. А тим, у чиїх рідних статус полоненого офіційний, експертка радила писати листи. Нині цим правом скористалися 2,5 тисячі українських сімей. Хоча писати їх потрібно теж за певним зразком (він є на сайті НІБ), щоб російська сторона таки передала його за адресою. Ці листи, до слова, спочатку надсилають у центральний офіс Міжнародного комітету Червоного Хреста в Женеву й аж потому – в росію. Представниця Червоного Хреста, яка брала участь у цій зустрічі дистанційно, окрім того, повідомила, що ця організація не порушує теми знущання над полоненими. Червонохрестівці спробували свого часу зробити це у М’янмі, тоді їх взагалі вигнали з країни й вони не могли нічим допомогти тим, хто до них звертався.
Мені телефонували кілька разів після того, як розмістила в соцмережі інформацію про пошук. Хотіли 3 тисячі гривень за право порозмовляти. Завжди говорять російською: «Ми знаєм, гдє ваш муж. Он так хочєт дамой». І знаю, що шахраї, але як же підкошує та фраза, що він хоче додому...
З-поміж іншого Анна Козюта також розповіла, що Координаційний штаб, який вона представляє, рекомендує користуватися телеграм-каналом «Пошук. Полон» (t.me/poshukpolon). Це спеціальний проєкт, створений юристами та волонтерами, який долучає до пошуків людей у росії. Анна Козюта повідомила, що тепер є випадки, коли родинам телефонують російські адвокати з підтвердженням інформації, що їхні близькі таки перебувають у полоні. При тому наголосила, що вони не вимагають ніяких коштів за послуги. Зате це продовжують робити шахраї. (Як відомо, правоохоронці уже викрили таку групу в рівненській колонії). Дружина зниклого безвісти військового тут же відреагувала: «Мені телефонували кілька разів після того, як розмістила в соцмережі інформацію про пошук. Хотіли 3 тисячі гривень за право порозмовляти. Завжди говорять російською: «Ми знаєм, гдє ваш муж. Он так хочєт дамой». І знаю, що шахраї, але як же підкошує та фраза, що він хоче додому...».
Ще одна жінка запитувала, що їй робити із незрозумілим кредитом. Справа в тому, що вона виявила борг за карткою свого безвісти зниклого чоловіка-військового, хоча, як тільки їй передали його речі, одразу заблокувала банківську картку, й про заборгованість тоді не йшлося. Представник поліції порадив написати заяву в правоохоронні органи про можливі шахрайські дії. Офіційно зареєстрований документ при потребі стане аргументом для суду в рішенні не стягувати борг із сім’ї чи власника картки.
Лунали на зустрічі й звинувачення, чому обмінюють одних і не обмінюють інших. «Ми рік у цьому варимося. Я не вірю, що всі списки подаються. Хіба усе подають?» – сумнівалася одна з жінок, які взяли слово. На це присутні експерти відповіли ствердно. Анна Козюта запевнила, що «магічного» списку на обмін полонених не існує. Обирає, кого віддати, лише росія. Повторили, що щоразу передають «на ту сторону» увесь реєстр безвісти зниклих. Як розповіла регіональна координаторка уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Раїса Клименко, були такі випадки, що обмінювали військових, про яких думали як про ймовірно загиблих. Це стосується, зокрема, й одного з наших волинських військових. Із рідних він має лише племінницю, яка й написала заяву про його зникнення, тобто ніяких родичів-високопосадовців, які могли б лобіювати його повернення, не було.
Раїса Клименко (її контактні номери телефонів: 050 675 34 17 та 096 933 92 63) принагідно нагадала, що сім’ї, які розшукують своїх рідних, згідно з меморандумом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України із правниками мають право на безплатну правову допомогу. На Волині її надає юристка Оксана Щесюк.
Софія ГАВРИЛЮК.
