Учасники всеукраїнського конкурсу Андрій Хринюк і Анна Кулай та їхня вчителька Тетяна Кульган були нагороджені дипломами та подякою.
Волинський школяр: «Якби я зустрівся з Тарасом Шевченком…»
Днями учні й учителі Горохівського ліцею №1 імені Івана Франка, друзі й рідні вітали із черговою навчальною перемогою шестикласника Андрія Хринюка. Попри юний вік, він уже здобував призові місця на місцевих та обласних олімпіадах з математики, української мови та літератури, зумів «вирости» знаннями до четвертого місця на міжнародному конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика, а віднедавна у скарбниці Андрієвих нагород – диплом третього ступеня переможця всеукраїнського конкурсу есе «Мій Шевченко». Творчий батл проводила громадська організація «Інноваційні обрії України»
Хлопчина хвилюється, але впевнено відповідає на журналістські запитання про сім’ю, школу, про війну й геніального героя свого есе. Спершу, як і годиться, з повагою наголошує: найкраща людина для нього – то матуся Галина, вчителька фізики й астрономії, обожнюваний ідеал – тато Сергій, експравозахисник. Із 19-річним братом Дмитром, студентом Луцького національного технічного університету, Андрій може говорити про все на світі, та головною є автомобільна тема. Заради неї він став блогером, який у свої 12 літ уміє водити машину й має 300 підписників в Instagram та 30 000 – у TikTok.
Не менш важливими завданнями для себе сучасний учень (до речі, староста класу й лідер серед ровесників-інтелектуалів) називає посилене вивчення англійської мови, навчання гри на акордеоні у викладачки Галини Свентик, допомогу батькам, увагу двом домашнім котикам та дружбу з ровесником Артемом Першаковим.
Андрій серйознішає, коли розповідає про рідну школу. Дякує всім педагогам, бо улюбленими вважає всі уроки.
Андрій серйознішає, коли розповідає про рідну школу. Дякує всім педагогам, бо улюбленими вважає всі уроки. Водночас просить написати у «Волині» про вчителя інформатики Валерія Кулая, який створив унікальну навчальну платформу «Смартшкола», найкращого в світі класного керівника Василя Кучера, а захоплення мудрістю вчительки української мови і літератури Тетяни Кульган описує фразою: якщо учень полюбить учителя, то любитиме його предмет. Хлопцеві подобається, що пані Тетяна дуже швидко подружила його з Тарасом Шевченком, завдяки чому есе писалося йому легко й навіть надихнуло на фантазію.
Генія Андрій уявляє статним юнаком, а якби зустрів його на вулиці Горохова, то засипав би запитаннями на кшталт: чи подобається Пророкові Україна в XXI столітті й про що був би його сучасний «Кобзар»? А ще подякував би за слова «Здається, кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна…», за всі його вірші й картини.
Юний шевченкознавець міркує, що Кобзар-сучасник захищав би Україну, ставши танкістом, і воював би доти, доки ні на Донбасі, ні в Криму не залишилося б жодного москаля, й свою чудову дитячу думку переможець закінчив словами: «Але ж на фронті є ЗСУ, і вони обов’язково зроблять так, як хотів мій, наш Шевченко».
Читайте також: «…А за медициною – в рідну Україну».
