Про подвиг Ігоря Руденка зніматимуть фільми і писатимуть книги.
Під час бою батько накрив собою сина і врятував його
Перед смертю встиг сказати, щоб той зробив усе, аби вижити, і цінував життя
«Без перебільшення, він був найкращим татом, адже без роздумів долучився до мого брата Рената, щоб завжди бути поруч і оберігати його на війні…» – так про свого загиблого батька, Ігоря
Руденка, каже молодший син Олександр. Брат Олександра Ренат має серйозне поранення і лікується у Дніпропетровській обласній лікарні імені Мечникова. Проте його життю вже нічого не загрожує.
Ренат зумів виконати останнє прохання батька, який накрив його своїм тілом, і вижити. І ніколи не забуде, кому вдруге зобов’язаний своїм життям.
«Тато загинув на мій день народження, мені тоді саме виповнився 21 рік. Єдина втіха, що тіло таки знайшли й евакуювали з того пекла. Ми змогли батька із почестями поховати», – розповів «ФАКТАМ» молодший син Героя.
Тато лишився із Ренатом, заявивши побратимам, що хай би це коштувало йому життя, але він не залишить своєї дитини.
Родина живе на Вінниччині. Як згадує Олександр, його брат заявив, що піде добровольцем, на третій день повномасштабного вторгнення. «Почувши це, тато сказав, що не пустить його самого, тож пішов із ним», – каже він…
Свій останній бій Руденки прийняли біля Авдіївки, захищаючи одну з важливих трас. 8 квітня там був важкий стрілецький бій, де українські воїни зазнали втрат та поранень. А вже наступного дня цією трасою почала йти важка артилерія – російські танки, в хід пішли ракети.
«Першим отримав поранення брат – снаряд поцілив йому у праву ногу та розірвався. Осколки влучили у ліву кінцівку… Батько в той момент перебував в іншій групі. А дізнавшись, що сталось, прибіг до Рената. Брат уже не міг сам іти. Тут знову почався бій. Тато лишився з Ренатом, заявивши побратимам, що хай би це коштувало йому життя, але він не залишить свєї дитини».
Вони певний час перебували в укритті, куди батько відтягнув Рената. Проте російські військові запустили дрон і таким чином координували атаки танка. Зрозумівши, що можливе влучання, батько прикрив собою сина…
«Ренат відчув лише удар у плече. Дивиться – тато на ньому лежить поранений, – продовжує Олександр. – Батько сказав, що не відчуває лівої сторони. Він був ще певний час при свідомості. Мав міцне серце, яке до останнього билось у його грудях. Вмираючи, тато встиг сказати Ренату, щоби він вижив та цінував своє життя, бо воно безцінне. А далі відбулись події, які без сліз просто не можу розповідати…
Брат почув, що наближається російська піхота, а це би означало одне – його теж уб’ють. Із почуттями болю та розпачу він цілував вже мертвого тата, стискав його руку, яка холонула, і прощався з ним. А сам змушений був відповзти далі, щоби вижити».
Медики змогли евакуювати Рената з поля бою, у Покровську зробили йому перші операції, і зараз у Дніпропетровській обласній лікарні роблять усе, щоб зберегти йому ногу.
Його батька-рятівника поховали 20 квітня з усіма військовими почестями під звучання Гімну України та залпи пострілів почесної варти на сільському кладовищі.
У травні йому мало виповнитися 51.
Вікторія МИКИТЮК, fakty.ua.
Читайте також: 3-річний син залишився без тата: на Волині поховали 27-річного Героя (Фото).
