75 років у шлюбі: закохались у землянці ще під час Другої світової (Фото, відео)

Василь і Парасковія Кириченки із села Кухарі, що на Київщині, познайомилися ще в роки Другої світової, по її закінченні побралися, народили і виховали доньку, а під час сучасної війни дочекалися вже й праправнуків.

ТСН пише, що Парасковії Андріївні – 92, Василю Андрійовичу – 96, і щодня о першій годині вони разом кавують. Традиції уже 7 літ – відколи чоловік переніс інсульт. Із того часу він паралізований, не бачить, майже не чує, погано говорить.

Парасковія Андріївна цей ритуал час від часу пропускає, бо їй каву пити не бажано, але ж Василь Андрійович полюбляє – тому вона намагається дотримуватися традиції. Її правило: чоловіка треба оточувати турботою, вибачати навіть тоді, коли не дуже й хочеться, а головне – кохати. Саме це, переконана, й тримає їх разом так довго – 75 літ у шлюбі. «Мені вже здається, що, мабуть, 90», – сміється жінка.

Донька Надія не пам’ятає жодної сварки батьків. «Може, колись і сварились без мене, але я жодного разу не чула», – переконує вона.

Ти прийшла в землянку, і я зразу тебе примітив, бо ти мені сподобалась.

Свою першу зустріч пам’ятають у найдрібніших деталях. Тоді їхнє село щойно звільнили від німецьких загарбників.  «Він розказував: «Ти прийшла в землянку, і я зразу тебе примітив, бо ти мені сподобалась». Він найкращий на все село був, такий вродливий, кучерявий», – пригадує жінка.

Вона й дотепер зберігає кожен лист від коханого і кожну їхню спільну світлину. Вони побралися в 1948-му, згодом у подружжя народилася донька, тепер мають уже двох онуків, чотирьох правнуків і вже двох праправнуків. Усі вони зараз живуть у США. «Велика родина, та приїхати не можуть. Приїжджали б, якби не ця війна», – кажуть.

Що їм доведеться ще раз переживати війну, навіть подумати не могли, каже Парасковія Андріївна. Під час Другої світової воював її батько, потім потрапив у полон, а коли повернувся додому, почав партизанити. «Пов’язали колючим дротом їм руки і хотіли пустити під лід, але сильно замерзла річка, не вийшло, не пробили. Їх привезли в сарай, усіх партизанів позбирали, кого підстрелили, а потім підпалили і там вони згоріли», – розповідає жінка.

Зараз, під час російсько-­української війни, їхнє село разом із довколишніми російські загарбники знищували прицільно. Для них це було стратегічне питання. Рідні для Кириченків Кухарі опинилися на шляху до примарної мрії росіян узяти Київ. «Два рази самі двері відкрилися, вікна теж, все посічене було осколками. Я його одвезу, думаю, що тут пічка, то як буде якийсь осколок летіти, то тут одразу стіна і піч. А сама ляжу тут і молюся Богу», – каже Парасковія Андріївна.

 Надія Василівна з чоловіком в останні роки живуть із батьками. Коли залишатися в селі вже було небезпечно, вони й вивозили їх із-під обстрілів до Львова. Будинок уцілів, а от той, у якому колись Василь Андрійович і Парасковія Андріївна починали своє спільне життя, росіяни знищили.

 Додому вони повернулися ще в травні, а 22 лютого – у день річниці весілля – як завжди, зібралися за одним столом із ріднею. Тоді подружжю навіть кричали «Гірко!». 

 Парасковія Андріївна зізнається, що кохає чоловіка не менше, ніж колись. А він, хоч і погано чує, та коли вона починає співати, намагається потай від неї поспіхом витерти сльози.

Інна ЛЕБЕДЕНКО.

Читайте також на volyn.com.ua: «Віват, король! Як Чарльз ІІІ інтимно освідчувався коханій (Відео)».