Маленькі лучани, чиї тати воюють, зустрілися з Юлітою Ран та бойовими гусьми
Громадська організація «Жива лялька» організувала творчу зустріч дітей захисників України з дитячою письменницею, драматургинею та режисеркою Юлітою Ран. На зустріч зібралося двісті п’ятдесят дітей початкових класів усіх шкіл луцької громади
У Палаці культури міста хлоп’ята та дівчатка спершу спілкувалися із Юлітою, харківською письменницею (справжнє ім’я Юлія Тараненко), а ще й перекладачкою й драматургинею, яка нині праюцює головною режисеркою Полтавського академічного театру ляльок. Розмова вдалася напрочуд творчою, адже і Юліта Ран, і ведуча, актриса, а також керівниця ГО «Жива лялька» Юлія Тузова, постійно ставили дітям у залі «важливі» питання. Зокрема, хлопчики і дівчатка гукали, чи вірять вони у фей і чи бачили їх, чи люблять читати, а також, хто така драматургиня (із зали прозвучала версія: та, хто драматизує). Юліта Ран розповіла їм, що пише п’єси і познайомила з головними героями своїх книг, серед яких і Пес Патрон.
Фото: Mark Volkoff
Фото: Mark Volkoff:
– А я в дитинстві бачила фею, – таємничне ділилася інформацією пані Юліта й одразу уточнювала, що виглядати її потрібно в лісі, стежачи кутиком ока.
По тому дітлашня мала нагоду подивитися фрагмент вистави «Два скетчі про війну» за п’єсою Юліти. Грали актори «Живої ляльки». Зокрема, майстри сцени показали епізод із бойовими гусьми – бойовим пташиним батальйоном, яких так бояться росіяни. Хлопчики й дівчатка під керівництвом акторів й собі порухалися у залі, наче вони бойові гуси.
Акторка Волинського театру ляльок та представниця ГО «Жива лялька» Світлана Пилипчук, яка грала роль командира гусей, пояснила згодом, що у п’єсі дві частини: окрім талановитих українських гусей, Юніта Ран підкреслила й можливості котиків-волонтерів. Актори ж ляльками гусей показують дітям, як легко долати труднощі, якщо робити це разом, дружно. «Котики-волонтери, наприклад, за сценарієм варять з дітьми волонтерський борщик, бо у метро сидять голодні котики, – розповідає пані Світлана. – В інтерактивній формі це теж проводиться з гумором: діти радять, чи годиться варення для борщу, ачи цукор... Ми розуміємо, як переймаються вони подіями війни, адже дитяча психіка від дорослої дуже відрізняється. За посередництвом ляльок ми даємо дітям надію й віру в Перемогу: якщо хтось має якусь потребу – котики-волонтери допоможуть, будемо голодні – разом зваримо борщ. Тобто всі разом ми можемо дуже багато чого досягнути!»
Юліта Ран уточнила, що сценарій до вистави вона писала на початку війни, коли у Харкові переважна частина людей жила в метро й дуже потребувала допомоги і підтримки. Сама письменниця активно волонтерить, тож з власного досвіду знає, що рятує, коли важко: «У п’єсі багато мемів відомих, волонтерських історій. І перша, і друга історія про те, що ніколи не треба здаватися (діяти треба разом) і що навіть у найжахливішій ситуації завжди є місце радості, гумору, якомусь жарту. Завдяки цьому ми можемо вистояти. Так! Обставини жахливі, але ми можемо не здаватися – опиратися!».
Юліта Ран каже: «І перша, і друга історія про те, що ніколи не треба здаватися (діяти треба разом), і що навіть у найжахливішій ситуації завжди є місце радості, гумору, якомусь жарту. Завдяки цьому ми можемо вистояти. Так! Обставини жахливі, але ми маємо не здаватися – опиратися!».
Ця п’єса, до речі, увійшла в Антологію-24: у цій збірці драматичні твори, написані після 24 лютого 2022 року. За змістом, розповідаю пані Юліта, є сцена, коли котики-волонтерки розпитують одне в одного, чи можна знайти необхідне для ЗСУ в Польщі, й лунає запитання, чи є хтось у нас там, – й одразу відповідь, що там наших пів Польщі. Також обговорюють, як роздобути ельфійську сталь, що світиться при появі орків... Нарешті один з волонтерів привозить літак, розкладений по запчастинах, які сховані під шкарпетками... По суті, підкреслює пані Юліта, це про здатність волонтерів дістати для рідної армії все на світі .
В ході зустрічі діти воїнів із захопленням подивилися бойові танці хлопців із спортивного клубу козацького бойового мистецтва ГЕРЦЬ.
Насамкінець усі хлопчики й дівчатка отримали книгу Юліти Ран про козаків, яку їм подаровано завдяки Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом». Діти мали нагоду і сфотографуватися з письменницею. Ця зустріч відбулася за підтримки Луцької міськради та інших структур.
Фото: Mark Volkoff.
Читайте також: «Леся Українка би тішилася: в колодяжненському музеї збирали гроші для 14 бригади»
