«Тваринництво нас рятує. А ми підтримуємо ЗСУ»

Від м’яса – до джипів

Зараз у них два основні напрямки діяльності – господарський і волонтерський. Останнім часом навіть перевагу надавали другому. Загалом, каже директор сільгосппідприємства, депутат обласної ради Володимир Яренчук, їхня допомога ЗСУ обчислюється вже мільйонами гривень.

– Облік ведемо лише для себе, – зазначив. – Бо вважаю, що нема перед ким хвалитися якимись цифрами. Та й, зрештою, у перші дні повномасштабної війни, коли всі були в паніці, розгублені й шоковані, ні з чим не рахувалися. Час вимагав швидких рішень. Тому точних даних назвати не можемо.

Ремонт військової техніки, допомога пальним, одягом, засобами зв’язку для солдатів, харчами, забезпечення внутрішньо переміщених осіб усім, що необхідне для нормального життя, – це вирішували в лічені години. Багато м’яса доставляли підприємцю Валентину Грищуку, який оперативно й безвідмовно виготовляв продукцію для фронту й для біженців. А ще видавали зерно, гречку, борошно, цукор…

Дбали й про житло для тих, хто змушений був залишити рідний дім і втікати від війни. Потужна меценатська діяльність не обмежувалася лише матеріальною допомогою для фронту й переселенців. Не обійшли увагою місцевих мешканців, які опинилися за межею бідності. Тобто, важко навіть підрахувати, скільки за рік пакетів із продовольством пішло тим, хто у скруті.

40 кілограмів молока від корови – це реально

Слухала керівника потужного господарства, щиру, безкорисливу людину, як характеризують Володимира Арсентійовича земляки, й не переставала дивуватися, як у такій непростій ситуації господарство тримається на плаву.

– Цього року складно, як ніколи. Найголовніші причини – це падіння цін на зерно, відсутність будь-яких дотацій, високі ставки банківських кредитів, зменшення ринків збуту і погодні умови.

Фактично з жовтня минулого року й до квітня нинішнього не вщухають дощі – такого й старожили не пам’ятають. Поля стоять у воді, через що зірвалася весняна посівна – пшениці, ячменю, вівса. Не змогли також підживити, обробити гербіцидами посіви. Ціни на зерно, якого в господарстві посіяно найбільше, впали до рекордно низької позначки – 500 грн за центнер. Ставку робимо на кукурудзу і соняшник, які вирощуємо і на продовольство, і на корми. Надіємося, що як і раніше, реалізуємо фірмі «Оліяр» і за кордон, у Польщу. Виручає ріпак, на який завжди є ціна й попит. Планували додати ще земель, і є що корчувати, але знову ж таки – це не на часі. Кредит можна взяти лише під 9 відсотків і не нижче, а ще недавно ставки були 0–3 відсотки.

– Чи все так безнадійно? – запитую після почутої тривожної інформації.

Буде нове надсучасне устаткування американського виробництва (так звана карусель), аналогів якому немає не лише на Волині, а й в Україні. І дасть змогу на 30 відсотків збільшити кількість корів. 

– Ви що? – голову сільгосппідприємства підтримує його права рука, головний бухгалтер Анна Саюк. – Ми не здаємося. У структурі господарювання більшу ставку також починаємо робити на тваринництво. І воно – м'ясо й молоко – нас виручає. У фермерському господарстві, як і раніше, налічується майже 3 тисячі поголів’я, з яких 1200 корів. Реалізували вибракуваних бичків і корів за пристойною ціною. Ми навіть нетелей продали на експорт.

Виручає молоко, якого надоюємо в середньому по 39–40 кг від корови. Щоб зрозуміти, чи це багато, то для порівняння скажу, що в більшості господарств цей показник становить від 13 до 25 кг.

Володимир Яренчук додає, що для високих надоїв мають бути витримані три основні показники. Це – генетика, збалансований раціон і чисте повітря. З першим вирішили ще кілька років тому, закупивши нетелей у Данії, Польщі та Німеччині. З питаннями годівлі доводиться звертатися до фахівців. Велике значення має кормозмішувач, який, до речі, тут придбали за 230 тисяч євро, на ньому автоматично подаються у правильному співвідношенні корми. Також тварини мають утримуватися у високому приміщенні з хорошою вентиляцією.

Тил повинен бути міцним

Приємно вразило те, що попри все в «Перлині Турії» намагаються рухатися вперед. Ще до повномасштабної війни у голови виник задум реконструювати ферму в селі Селець, збудовану у 2007 році. Тоді вона з доїльним залом задовольняла потреби господарства, але тепер життя диктує нові вимоги.

– Війна трохи призупинила процес будівництва, – розповів Володимир Яренчук, – та від ідеї своєї не відмовилися. Буде нове надсучасне устаткування американського виробництва (так звана карусель), аналогів якому немає не лише на Волині, а й в Україні. І дасть змогу на 30 відсотків збільшити кількість корів. Нетелі вже готові.

– Це буде справді «топ», – підтримує шефа пані Анна. – Висока якість, бездоганна чистота й відмінна продуктивність.

У цьому господарстві шукають шляхи виходу зі скрути. І їх знаходять. Кажуть, що рослинництво підкріплюється тваринництвом. В їхній зоні торф’яно-пісочний ґрунт, він потребує органіки. Бо яка без цього буде врожайність? Тут вирощують також картоплю, гречку й багато іншого для своїх потреб. Адже звикли дбати про людей як у мирний, так і у воєнний час.

28 своїх мобілізованих працівників, двоє з яких, на жаль, загинули, забезпечили всім необхідним. І зараз тримають на контролі потреби тих військових частин, у яких вони служать.

Мої співрозмовники не стримуються і розповідають про найбільш наболіле. Вони готові підтримувати й підтримують армію, але просять залишити на роботі їхніх фахівців – агрономів, зоотехніків, ветеринарів, без яких господарство не може повноцінно функціонувати. А то часто виходить так: повістки отримують ті, хто офіційно працює. А хто отримує зарплату в конвертах, а то й «відпочиває» по барах, тих не бачать…

Володимир Арсентійович поіменно знає усіх земляків, які не повернулися з поля бою. З великою теплотою розповідає про турійчанина Юрія Пушкарського, який зник безвісти біля села Бахмутське на Донбасі. Він був чесним, мужнім воїном, під час бою отримав поранення (мав 25 осколків у тілі). Лікувався, міг і не повертатися на фронт…

І вже зі сльозами на очах показує фото, на якому його 10-річна внучка Марійка випікає печиво. Вона сама готує щоразу по кілька ящиків цієї смакоти солдатам.

– Як можна зупинитися? За нами – діти, онуки, правнуки. За нами – вся Україна. Всі працюємо заради однієї мети: «Все для захисників, все – для Перемоги».

*Вихід цього матеріалу став можливим завдяки фінансовій підтримці Програми з допомоги та розвитку українських медіа (Ukrainian Media Aid and Development Program), частково профінансованій Міністерством закордонних справ Швеції (Swedish Ministry for Foreign Affairs).   

 Читайте також: «Відомий волинянин виставить свої медалі на аукціон задля ЗСУ».