«Хай наші діти бачать, що не тільки з України виїжджають, а й на Волинь приїздять!»
Педагоги й учні ліцею села Радомишль Луцького району організували концерт для вимушених переселенців, які оселилися в нашому краї. То був перший масовий захід з 2019 року, відколи почалася пандемія коронавірусної хвороби, обмеження після якої «підхопила» широкомасштабна війна
Особливу зустріч зініціювала директорка комунального закладу «Радомишльський ліцей» Боратинської сільської ради і депутатка цієї ради Лариса Борейко. В актовій залі учні декламували вірші й співали пісні, об’єднані назвою «Україна єдина», для незвичайних гостей із Харківщини, Донеччини, Запоріжжя, які через воєнні дії змушені були полишити малу батьківщину. А вони тихцем витирали сльози й навзаєм щиро дякували за бентежні спів і слово, за те, що зустріли тут таких добрих людей.
Загалом у Радомишлі й навколишніх селах мешкає більш як десять людей, яких тепер називають «тимчасово переміщеними особами». Втім, деякі з них планують оселитися на Волині назавжди. І, незважаючи на те, що були міськими жителями, обживаються: садять квіти, розводять птицю й свиней, сіють городину...
Деякі з них планують оселитися на Волині назавжди. І, незважаючи на те, що були міськими жителями, обживаються: садять квіти, розводять птицю й свиней, сіють городину...
Є серед них мешканці Куп’янська й Курахового – населених пунктів, які регулярно фігурують у новинах як гарячі точки. Є переселенка із Запоріжжя, дім якої сусідить із тим, сумновідомим на весь світ, який розділила навпіл російська ракета... Є майже 2-річна Вероніка, яка досі боїться гучних звуків... І маленька, і дорослі з іншої частини України разом із корінними волинянами вшанували хвилиною мовчання двох випускників Радомишльського ліцею, які стали воїнами й віддали життя за Україну, – Валерія Марценюка та Олександра Ференца. З вірою в мирне майбутнє разом висловили подяку воїнам і їхнім родинам із сіл, де мешкають учні ліцею, а це Баківці, Суховоля, Романівка та Озеряни. Із вдячністю разом згадали й колишнього вчителя навчального закладу Ігоря Дячуна, який нині воює...
Директорка ліцею Лариса Борейко звернулася до всіх школярів (а серед них і восьмеро з інших українських країв) із закликом: «Дуже просимо вас, діти: навчайтеся, розвивайтеся, бо нашій країні надзвичайно потрібні хороші спеціалісти!». Окреме слово адресувала гостям свята: «Нехай щастить вам на розуміння, нехай ваша душа радіє тим речам, якими багата наша квітуча Волинь».
У коментарі «Волині» пані Лариса пояснила, що ця зустріч – це один із заходів, який має об’єднувати у всьому. «Важливо бути уважними до цих наших людей і продовжувати їх підтримувати, – зазначила вона. – Вони живуть у різних селах, тож їм необхідно допомагати зустрічатися: ці люди дуже потребують спілкування одне з одним. Деякі з них хочуть лишитися, то я прогнозую, що в майбутньому будемо мати, наприклад, харківську діаспору... З іншого боку, така зустріч важлива і для наших учнів. Нехай бачать, що не тільки з України виїжджають, а й на Волинь приїздять жити. Хай роблять висновки...».
Лариса Борейко є істинною волонтеркою: у її оселі мешкає сім’я переселенців; як директорка навчального закладу організовує такі заходи в ліцеї, які соціалізують нових мешканців, що все ще призвичаюються до нових умов. Прихід у будівлю ліцею для чоловіків, жінок, дітей з Донеччини, Запоріжжя, Харківщини – це можливість інтегруватися в спільноту, придивитися до місцевих звичаїв, поділитися своїми. За інших умов вони навряд чи зібралися б так дружно, адже у час війни масових заходів в громаді не проводять.
Окрім того, пані Лариса підтримує тісні стосунки із Арсеном Сидорчуком, представником благодійного фонду «Волинська обласна дитяча місія. Україна»,що опікується долею людей, які опинились у скрутних життєвих обставинах, зокрема й про переселенців. У день концерту Арсен Сидорчук вручив сім’ям з числа вимушених переселенців пакети з товарами першої необхідності.
Колектив ліцею поповнився на восьмеро учнів з тих областей, у яких зараз небезпечно жити.
* Вихід цього матеріалу став можливим завдяки фінансовій підтримці Програми з допомоги та розвитку українських медіа (Ukrainian Media Aid and Development Program), частково профінансованій Міністерством закордонних справ Швеції (Swedish Ministry for Foreign Affairs).
Читайте також: «Навіщо харків’янка Любов Бєсєда збирає рушники з волинською вишивкою»
