«Дізналася, що хлопчик помер, і не могла прийти до тями». Клініка недоплатила сурогатній матері

На початку літа 2022-го Ірина (ім'я змінене — ред.) подалася на програму сурогатного материнства. Виношувала дитину для французької пари. У березні народила — хлопчик був мертвий. З обіцяних €12 тисяч їй дали 6. Половину суми агенція відмовилася платити. Хоч у договорі, який Ірина надала редакції, написано: сурогатна мати отримує всю суму, навіть якщо дитина народиться мертвою не з вини породіллі. Історію жінки розповідає Громадське.

Хотіла вивезти племінника з окупації

41-річна Ірина з Лисичанська на Луганщині стала сурогатною матір'ю втретє. Першу дитину виносила у 2019 році, про її досвід ми розповідали раніше. Програми проходила у Києві, щоразу в різних клініках. 

У березні 2022-го їхній будинок у Лисичанську зруйнували російські снаряди. З чоловіком, 19-річною донькою та 12-річним сином на початку квітня виїхали до Дніпра. Дочка залишилася там жити, дистанційно навчається в медичному коледжі. А решта членів сім'ї поїхали в Київ. 

Ірина наважилася на програму знову, бо «страшно залишитися без дому та грошей». А ще хотіла вивезти з окупованого Лисичанська 11-річного племінника. Мати хлопчика — братова Ірини — загинула через обстріли у травні минулого року. 

Ірина наважилася на програму знову, бо «страшно залишитися без дому та грошей». А ще хотіла вивезти з окупованого Лисичанська 11-річного племінника. Мати хлопчика — братова Ірини — загинула через обстріли у травні минулого року. 

«У Лисичанську ми з братом жили за 20 кілометрів одне від одного. Але не змогли дістатися до них, бо дорогу прострілювали. Зв’язку тривалий час не було», — розповідає жінка.

Чоловік Ірини був проти. На попередні програми він теж погоджувався неохоче. 

«Чоловік переживав за моє здоров'я. Це морально важко — я хвилююся за дітей, прив’язуюся до них, довго відходжу. Дитину бачу 5 хвилин після того, як народила, потім її забирають. Та коли біологічні батьки надсилали мені фото, у мене серце стискалося», — розповідає Ірина.  

Вона вмовила чоловіка. Діти, як і попередні рази, не знали про вагітність матері. Син думав, що живіт у матері збільшився через водянку, а донька жила окремо, тож не бачила.

На початку літа 2022-го Ірина (ім'я змінене — ред.) подалася на програму сурогатного материнства. Виношувала дитину для французької пари. У березні народила — хлопчик був мертвий. З обіцяних €12 тисяч їй дали 6. Половину суми агенція відмовилася платити. Хоч у договорі, який Ірина надала редакції, написано: сурогатна мати отримує всю суму, навіть якщо дитина народиться мертвою не з вини породіллі.

Хотіла вивезти племінника з окупації

41-річна Ірина з Лисичанська на Луганщині стала сурогатною матір'ю втретє. Першу дитину виносила у 2019 році, про її досвід ми розповідали раніше. Програми проходила у Києві, щоразу в різних клініках. 

У березні 2022-го їхній будинок у Лисичанську зруйнували російські снаряди. З чоловіком, 19-річною донькою та 12-річним сином на початку квітня виїхали до Дніпра. Дочка залишилася там жити, дистанційно навчається в медичному коледжі. А решта членів сім'ї поїхали в Київ. 

Ірина наважилася на програму знову, бо «страшно залишитися без дому та грошей». А ще хотіла вивезти з окупованого Лисичанська 11-річного племінника. Мати хлопчика — братова Ірини — загинула через обстріли у травні минулого року. 

«У Лисичанську ми з братом жили за 20 кілометрів одне від одного. Але не змогли дістатися до них, бо дорогу прострілювали. Зв’язку тривалий час не було», — розповідає жінка.

Чоловік Ірини був проти. На попередні програми він теж погоджувався неохоче. 

«Чоловік переживав за моє здоров'я. Це морально важко — я хвилююся за дітей, прив’язуюся до них, довго відходжу. Дитину бачу 5 хвилин після того, як народила, потім її забирають. Та коли біологічні батьки надсилали мені фото, у мене серце стискалося», — розповідає Ірина.  

Вона вмовила чоловіка. Діти, як і попередні рази, не знали про вагітність матері. Син думав, що живіт у матері збільшився через водянку, а донька жила окремо, тож не бачила.

Сурогатна мати Ірина з Лисичанська на Луганщині, яка стала сурогатною матір'ю втретє

Олексій Нікулін / hromadske

Дитина померла в утробі матері

Ірина не мала проблем із виношуванням дитини. Хіба що на початку дошкуляв токсикоз. Проходила всі обстеження — УЗД та скринінги, які призначали у клініці. Лікарка казала, що вагітність протікає чудово. Останнє УЗД робили 3 березня. Пологи почалися за два дні. 

Хлопчик народився мертвим. У патологоанатомічному висновку, який надали Ірині, написано, що дитина померла в утробі матері. 

Акушерка-гінекологиня Наталія Яремчук каже, що згідно з цим висновком дитина могла померти за одну-дві й навіть більше діб до пологів.

«Під час останнього УЗД лікар мав сказати, що дитина завмерла, і скласти план пологів якнайшвидше. Якщо мати вчасно виконувала всі вказівки, то її провини в цьому немає. На кожному прийомі лікар описує стан жінки й дитини, а потім призначає обстеження й дату наступного візиту», — каже лікарка. 

На останньому обстеженні, каже Ірина, у клініці не помітили, що з дитиною щось не так. А після пологів сказали, що це сталося з вини жінки. І відмовилися платити обіцяну суму. 

«Цей хлопчик був для мене як рідний. Коли дізналася, що він помер, не могла прийти до тями. Уявляю, як важко батькам», — розповідає Ірина. 

Батькам дитини по 45 років, вони живуть у Франції. Це все, що знає про них сурогатна мати. Агенція не дозволила їй поспілкуватися з цими людьми, хоча спочатку французи про це питали. Однак потім, каже Ірина, щось змінилося, і вони не вийшли на зв’язок. Їй передали голосове повідомлення від них: «Нехай не засмучується, вона ні в чому не винна».

Клініка не дає коментарів 

Клініка репродуктивної медицини IVF Labaratory, яка вела вагітність Ірини, розташована за Бесарабським ринком на вулиці Дарвіна в Києві. Це невелике приміщення на першому поверсі, з ґратами на вікнах. 

«Маргарита?» — питає адміністраторка, щойно заходжу до закладу. 

«Ні, Оксана», — відповідаю, натягуючи бахіли. 

«Ви не записані. А як ваше прізвище?»

«Савоскіна. Я спершу прийшла подивитися, ніколи у вас не була». 

На стіні біля адміністраторки висить календар агенції Canadian Medical Care. Клініка надає медичний супровід сурогатним матерям. Адміністраторка запевняє, що крім цієї канадської агенції, вони співпрацюють з багатьма іншими. 

З кабінету зі скляними напівпрозорими вікнами виходить жінка. Вітається. Поки у нас зав’язується розмова, адміністраторка прошмигує в кабінет. Помічаю там чоловіка. 

За кілька хвилин працівниця повертається. Каже, що впізнала мене. З нею ми спілкувалися телефоном і в телеграмі, коли я просила прояснити ситуацію з Іриною. Директор відмовився дати коментарі. 

«Я передала ваш запит, коментувати цю ситуацію клініка не буде, — каже адміністраторка. — Є медична таємниця, ми її не розкриватимемо без пацієнтки». 

«Треба було привести її сюди? Вона не проти, щоб ви прояснили ситуацію».

«Керівництво не коментуватиме».

 

 

Ринок хаотичний

Директор центру медичного й репродуктивного права Сергій Антонов у коментарі hromadske пояснює, що законодавство стосовно сурогатного материнства в Україні недосконале.

«Медична частина цієї сфери більш-менш урегульована. Сурогатне материнство вважається одним із методів розв'язання проблеми безпліддя. 

Але статус посередників юридично не врегульований. Немає чіткого розуміння, що можна, а що — ні. Зокрема щодо реклами, надання інформації, відповідальності. Ринок сурогатного материнства в Україні розвивається хаотично, у ньому багато зловживань. Немає балансу інтересів — дитини, біологічних батьків та сурогатної матері», — наголошує Антонов.

Кращим варіантом розв'язання проблеми, на його думку, міг би бути окремий закон, який визначав би нормативи і стандарти: «У Цивільному кодексі України немає навіть договору про сурогатне материнство, виношування та народження дитини, не визначена його форма — нотаріальна чи ні. Це призводить до зловживань».

На ринку, каже Сергій Антонов, склалися певні правила щодо того, як це має відбуватися, є рекомендації від адвокатів. Але має бути єдиний юридичний стандарт. 

У США, наприклад, заведено, що із сурогатною матір'ю працює один юрист, а з біологічними батьками — інший. В Україні часто це один юрист на всіх, який відстоює інтереси батьків або клініки. 

* * *

Після пологів Ірини минуло майже два місяці. Жінка досі почувається пригніченою, має безсоння, п'є заспокійливі. Квартиру, де вони з чоловіком жили протягом вагітності Ірини, подружжя змінило: надто багато спогадів. 

Гроші, які отримала Ірина, вона надіслала родичам у Лисичанськ. Але для того, щоб вивезти племінника, їх недостатньо. 

Жінка звернулася до адвоката. Та, схоже, агенція Canadian Medical Care не зареєстрована в Україні, тож суд може не прийняти позов. 

Жінка звернулася до адвоката. Та, схоже, агенція Canadian Medical Care не зареєстрована в Україні, тож суд може не прийняти позов. Ірині порадили подати заяву в правоохоронні органи, щоб вони відкрили кримінальне провадження та розслідували цю справу. 

Читайте також: «Волинська мама 13 дітей: «Сьогодні моя душа із синами, які боронять Україну»