Я купую нове плаття! (Колонка Алли Лісової)
Дві третини із більш як 400 важких і гнітючих днів повномасштабної війни я ходила в спортивних костюмах і в кросівках. Зовсім не хотіла уподібнюватися до чиновників у високих кабінетах, які діловий одяг з краватками змінили на худі, переважно кольору хакі. Просто так зручно – швидко одягатися і пересуватися (пригадуєте, як в перші місяці війни навіть посеред ночі зривалися й бігли в укриття?). І найголовніше – не було настрою витягати з шафи вбрання, взувати до нього щось на високих підборах, тим більше брати якісь прикраси
А ще за цей рік я майже не поповнювала гардероб. Травень – мій місяць, який поставив перед фактом: треба буде вдягти щось гарне. В голові роїлися різні думки. Одні – що краще ці гроші відкласти «про всяк випадок» або віддати на ЗСУ. А другі…
В нас, українців, споконвічно закладено комплекс жертви. Нас із дитинства привчали ділитися, віддавати все найкраще, інколи навіть на шкоду собі. А якщо цього не робиш – ти егоїст. Хоча навіть у Святому Письмі сказано: віддай десятину, а решту лиши…
Знаємо, як багато людей зараз волонтерять, витрачаючи свої як матеріальні, так і фізичні й психологічні ресурси, і буквально заганяють себе у стрес і депресії. Та думаєш: кому від цього буде користь, коли ляжеш виснажений та спустошений? Ні людям, яким би допоміг, ні економіці країни, якій би пішли твої податки, вже не кажучи про твоїх близьких.
Якось прочитала, що за час війни в Україні зареєструвалося більше бізнесів, ніж закрилося, у тому числі й тих, які безпосередньо працюють на споживача. Купуючи певні товари, ми, однозначно, – їх підтримуємо. А ще пригадала слова одного священника, який радив: «Коли переживаєш стрес чи душевну кризу, не варто замикатися в собі. Не падайте духом! Займайтеся чимось корисним, робіть манікюр, якщо вам це подобається, купуйте новий одяг. Але не забувайте про почуття міри…».
Щодо останнього, то це про те, що навіть у такий важкий для країни час є люди, які без жодних душевних терзань купують шикарні авто, їздять на дорогі курорти тощо. Коли недавно побачила одного знайомого за кермом новенького «ленд крузера», стало не по собі. Як і тоді, коли прочитала, що на Волині за 2022 рік зросла кількість мільйонерів. Про які обмеження можемо тут говорити? Швидше розгадуємо ребус, як у часи кризи можна отримувати такі високі прибутки.
Адже для більшості з нас неактуальними стали ремонти будинку чи квартири, купівля нових побутових товарів, оплата послуг наперед.
Утім, тут все дуже індивідуально і залежить від конкретних обставин. Наприклад, з одного боку, викидати гроші на розваги – це справді те, від чого можна відмовитися. З іншого – зараз деякі мої друзі кажуть, що походи на концерти, творчі зустрічі, куди вони раніше ніколи не ходили, на каву, заняття, до яких не доходили руки, допомагають відволіктися від важких думок і зберегти психічну стабільність. Наприклад, в однієї з моїх тутешніх приятельок ще в березні минулого року поламалася праска, але вона й досі вагається, чи купувати нову – а раптом завтра доведеться кудись їхати чи в будинок щось «прилетить». Інша подруга, яка живе у Києві й ні на день не покидала столицю (!), оговтавшись від першого шоку, затіяла ремонт у квартирі на 16-му (!) поверсі й багато чого робить своїми руками.
Статистика свідчить, що зараз майже 70% українців страждають від стресу на фоні війни, і, якщо вони з цим не будуть боротися, то вже за декілька років 20% із них зіткнуться з набутим синдромом ПТСР (посттравматичного стресового розладу). А його значно складніше лікувати, ніж запобігти йому.
Психологиня, кармологиня, керівниця міжнародної освітньої онлайн-компанії «Життя як чудо», організаторка 37 фестивалів із психології Марина Хмеловська твердить, що однією з ознак здорової психіки людини є, наприклад, бажання піти в перукарню чи купити нову сукню – це означає, що ви звільняєтеся від стресу, оздоровлюєтеся. І рекомендує кожному, хто залишається в Україні та живе у більш-менш безпечних та спокійних регіонах, написати невеличкий список того, що він купував до війни й що з нього можна дозволити собі зараз. Звичайно ж, не за останні гроші. Це, зазначає, чудовий спосіб внутрішньої боротьби з мимовільним страхом від повітряних тривог, обстрілів та стрічок новин. Це – початок шляху до відновлення свого психічного здоров'я, яким воно було до початку війни.
Психологи наголошують, що слід пам'ятати про наших захисників, які на передовій стоять саме для того, аби ми не посипали голову попелом, не впадали в депресію та не плакали з ранку до ночі, а жили продуманим, спокійним життям. Щоб у нас був психологічний та фізичний ресурс працювати кожному на своєму місці заради спільної Перемоги. Погоджуюся.
Все, купую нову сукню!
Читайте також: «Нічого, що у вас воїн на фронті, — не збіднієте!». Колонка Олега Криштофа.
