Волинянка, якій ставили безпліддя, співає колискову уже 11-ій дитинці
У родині жартують, що тепер дівчата перемагають
Волинянка Олена Романюк із села Гірники Ковельського району 17 травня народила одинадцяту дитину – донечку Лілію. Як наголошує жінка, діти – це радість, а здорова та міцна сім’я – найбільше щастя. Про це пишуть «Волинські новини».
«Ми виховували десятеро діток: п’ять дівчат і п’ять хлопців. І от Бог дав нам одинадцяту дитину. Було порівну, а зараз дівчата перемагають. Хлопці жартома сердяться, що дівчата перемагають, але менший син сказав: «Мамо, ти ще три хлопчики народиш», – усміхається Олена.
Найстаршій дочці Катерині – 13 років. Близько двох років після одруження в Олени та Олександра не було дітей. Жінку турбували сильні болі в животі, тому вона зверталася по допомогу до лікарів і в Ратному, і в Луцьку. Їй діагностували безпліддя.
«Я лікувалася. Мені навіть пропонували зробити операцію, але я відмовилася. Ми з чоловіком молилися Богу, аби він нам допоміг. І Бог вийшов нам назустріч. Дякуючи Богу, дякуючи лікарям, зараз ми маємо діток. Найбільше багатство – те, що всі здорові», – розповідає Олена.
Ми з чоловіком молилися Богу, аби він нам допоміг. І Бог вийшов нам назустріч. Дякуючи Богу, дякуючи лікарям, зараз ми маємо діток.
Раніше вона народжувала в пологовому відділенні Ратнівської центральної районної лікарні. На одинадцяті пологи лікарі з районки скерували її до обласного перинатального центру.
Як пригадує Олена, пологи пройшли швидко і без ускладнень: «Мені пропонували знеболити пологи, але ми так швидко народилися, що не встигли. Об 11:20 відійшли води, а в 12:20 я вже народила».
Сама Олена теж із багатодітної родини. У її батьків – десятеро дітей і вісімдесят онуків. Нині найбільша сім’я – в сестри Олени, де виховують чотирнадцять дітей.
«Діти – це радість. Найбільше щастя – коли родина, діти здорові. Як кажуть, Бог дає дитинку, Бог дає частинку. Головне – любов одне до одного. Якщо чоловік поважає і любить дружину, а дружина поважає й любить чоловіка, то все буде», – впевнена Олена.
Більше читайте ТУТ.
Читайте також: «Маріуполь–Луцьк»: у 6 років Ангеліна – дитина війни, як її прабабуся, й вимушена переселенка, як і прадідусь