Охоронець Шварценеггера обороняє Бахмут

Лягаючи спати 23 лютого 2022 року, він ще був тілоохоронцем. Працював із зірками – зокрема, охороняв Арнольда Шварценеггера, Денні Трехо, Ніка Вуйчича, коли вони приїжджали в Україну. Прокинувшись від вибухів наступного ранку, став військовим на псевдо Скіфф. Нині чоловік служить у бригаді тероборони Київської області. Нещодавно він разом із побратимами повернувся з ротації в Бахмуті та відновлюється.

«Будильник» у вигляді російських ракет у день широкомасштабного вторгнення йому аж ніяк не сподобався. Мотивацією піти до територіального центру комплектування для Скіффа стали діти: «Мої діти вже дорослі, але я не хочу, щоб українські діти жили в підвалах». Це і стало тоді для чоловіка основним поштовхом.

Скіфф родом із Луганська. Переїхав на Київщину у 2011 році. Тепер мріє сфотографуватися на тлі стели «Луганськ», що на в’їзді в місто. Та поки що за це треба поборотися.

Ще з 24 лютого Скіфф перейшов на українську мову: «Ну, я намагаюся. Може, іноді буває в мене «азіровщина», але стараюся».

Воїн розповів виданню АрміяInform про бої за Бахмут. «Ландшафт там постійно змінюється. Не скажу, що щохвилини, але дуже часто. От ти зайшов – є дорога. Повертаєшся назад – а там уже басейн можна робити», – каже він. Найбільше захисникові запам’яталися бої на Великдень: вони були безперервними і особливо запеклими.

Воюють росіяни непогано, але є те, чого їм не вистачає: ми ж на своїй землі, а вони – окупанти.

«Ми зайняли підвал школи. Нас там було людей 25. Це ті, в кого не було поранень. Контузії не вважаємо за поранення. В один момент ми зрозуміли, що на третьому поверсі перебувають росіяни. Ну, ми вирішили, що нам із ними сусідувати буде некомфортно, м’яко кажучи. Другий поверх школи прострілювався. Хлопці вийшли, зачистили росіян, закидали гранатами. Окупанти такого не очікували, вони намагалися відбиватись, кинули гранату, але вона від стіни відскочила їм назад».

За словами Скіффа, він точно не знає, хто проти нього воював – «вагнерівці», регулярна армія чи ще хтось, але вони були «надто злагоджені». «Якщо вони не можуть пробитися через якусь точку, їх одразу підтримували танки й гвинтокрил. Воюють росіяни непогано, але є те, чого їм не вистачає: ми ж на своїй землі, а вони – окупанти», – розповів він.

Майже всі з його роти повернулися з тієї ротації з контузіями через щільність вогню. Нині триває їхнє відновлення. Чоловік звикає до того, що поза лінією зіткнення продовжується життя, навіть на Донеччині. Він вирішив, що після Перемоги змінить свій фах – стане кухарем або баристою в кафе, займатиметься рибальством. Попереду – відбудова країни та життя з розумінням, що в нас за сусід. А поки що – війна…

Руслана БОГДАН, armyinform.com.ua