Українські «скрепи»: «подяка» директору дитсадка і тік-ток від держслужбовців

Якби не було такої рубрики в газеті, не писав би нині жодних блогів і не вихлюпував би на сторінки нашого видання власного ставлення до тих чи інших проблем. Адже не відчуваю морального права щось говорити хоча б тому, що сиджу в тихому Луцьку, а не на фронті. Хоч і не вважаю, що всі, хто в тилу, мають заткнутися і слухати тільки бійців. Це було б неправильно, адже населення нашої країни кілька десятків мільйонів, а у війську (умовно) – мільйон, і збільшити цю кількість в рази просто неможливо. Відповідно «голос України» – це не лише голос її захисників. Але тут я розповідаю лише про свої відчуття...

«Закружляв і впав листочок,
До побачення, садочок...» 
(С. Гордієнко)

 На що саме українцям варто витрачати кошти під час війни? Тут не потрібно бути великим економістом, щоб дати кілька хороших порад. Наприклад, нині просто необхідно підтримувати захисників України, адже від ЗСУ залежить саме наше існування. Дуже доречно було б пройти медобстеження, подбати про здоров'я, бо ми не знаємо, як зміниться ситуація завтра. Корисно також було б утеплити оселю, або ж просто трішки заощадити. 
Нещодавно ж я почув про значно яскравіші варіанти капіталовкладень. В одному з луцьких дитсадків батьківський комітет (особливий орган з надзвичайними повноваженнями. – Ред.) вирішив зібрати по тисячі гривень на організацію випускного свята. Ви скажете: «Ну що ж тут такого? Завжди ж так було». Якщо не задаватися простим запитанням «Навіщо?», то й справді все виглядає нормою. 

Той, хто чесно сплачує податки, з яких і фінансується система освіти, не повинен витрачати додаткові кошти на преміювання працівників державних закладів та установ.

Та справа в тому, що більшість мам не погоджувалася з доцільністю таких витрат, але, щоб не створювати конфлікту та не виглядати неплатоспроможними, мовчки здали потрібну суму. А ідея ініціаторів збору коштів полягала не у тому, щоб зробити для дітей незабутнє свято (це якраз було б цілком логічно), а в тому, щоб віддячити вихователям та адміністрації закладу за їхню працю. А подарунки, як ми знаємо, справа добровільна. Можливо, хтось із дітей хотів зробити чудову аплікацію з гербарію для керівниці дитсадка чи вихователя, а доведеться дарувати розумний годинник. Врешті, той, хто чесно сплачує податки, з яких і фінансується система освіти, не повинен витрачати додаткові кошти на преміювання працівників державних закладів та установ.

«Мир. Труд. Вишиванка»

День української вишиванки – неймовірне свято, завдяки якому навіть під час війни наше життя стало трішки яскравішим. Моя стрічка у фейсбуці була наповнена тисячами світлин та відеороликів з українцями в національному вбранні. Нещодавно ж я дізнався, що за деякими із цих флешмобів стоїть наполеглива праця чиновників. Мій товариш – співробітник пресслужби однієї з держустанов. Так-от: йому ще за два тижні до свята надходили вказівки від очільників різних відділів про створення «фільму» до Дня вишиванки. Посадовці із серйозним виразом обличчя відбирали світлини, які варто використати для презентації відомства, вирішували, годиться чи не годиться демонструвати фото співробітника, який перебуває в опозиції до керівництва установи. Тобто люди витратити купу часу і зусиль на класичну радянську показуху.  І те, що замість транспарантів «Мир. Труд. Май» нині – національний одяг, суті не міняє.

Нещодавно ж моя колега брала інтерв’ю у волонтерки, яка не відразу погодилася на розмову, бо весь день завантажувала допомогу на фронт і була настільки втомлена, що не могла говорити. До речі, представники цього волонтерського центру також виклали у соцмережі свої фото з вишиванками. Щоправда, на підготовку цього «флешмобу» витратили 15 хвилин і жодної копійки коштів платників податків.