«Я – в журналістиці. Вона ж – у мені. Отака взаємна любов. На все життя…»
Гуру волинскої журналістики: «Владі не потрібні друковані ЗМІ, бо не всі її представники розуміють значення правдивого слова»
Микола Вельма – з когорти тих журналістів, яким пасує слово Справжній. Бо воно увібрало в себе і Професіоналізм, і Принциповість, і Порядність, і Патріотизм. У День журналіста, який в Україні святкують 6 червня, гуру журналістики Волині погодився дати відповіді на наші запитання
Анкета читача «Волині»
1. Прізвище, ім’я, по батькові, вік, професія... Вельма Микола Григорович, 75 років, журналіст, головний редактор газети «Вісті Ковельщини».
2. З газетою «Волинь» я... «знайомий» ще з юних літ. Після закінчення школи став її постійним читачем, а після початку роботи в редакції ковельської газети (з 1966 року) став учитися у старших колег журналістської майстерності. Прикладом для наслідування мені стали Полікарп Шафета, Степан Сачук, Анастасія Філатенко, Катерина Зубчук, Мирон Александрович, Олександр Нагорний, Святослав Крещук, Валентина Штинько (Хмельовська) та багато інших майстрів пера.
Разом із Полікарпом Шафетою у 1990-х роках активно відстоювали свободу слова на Волині, гласність і плюралізм, за що компартійна влада нас не дуже шанувала, але рахувалася з нашою думкою. Полікарп Гервасійович, мій земляк, слугував прикладом принциповості, чесності, непримиренності до зла і неправди.
Його наступник Степан Сачук – мій друг і соратник, якому я завдячую всім кращим, що у мене є як у професійного журналіста. Теперішній головний редактор газети «Волинь» Олександр Згоранець – побратим і однодумець у «боях» за виживання преси в складних сьогоднішніх реаліях життя.
Я не уявляю, що пройшов час – і я нічого не написав. Журналістика, як і музика, вимагає постійної роботи.
3. Журналістика для мене – це любов на все життя, вірність якій я зберігаю не один десяток літ.
4. Якби не журналістика... я обрав би фах юриста або лікаря-терапевта.
5. Охарактеризуйте трьома словами редактора Миколу Вельму... Фанатизм у роботі, закоханість в українське Слово, критичне сприйняття дійсності.
6. Сучасній журналістиці не вистачає... справжніх журналістів, сміливості говорити правду, вміння працювати на рівні світових стандартів.
7. Теперішній владі не потрібні друковані ЗМІ тому, що... не всі її представники розуміють значення правдивого слова, впливу його на свідомість і почуття людей. Але газет не замінить жодний телемарафон, вебсайт чи телеграм-канал, чому підтвердженням є практика російських окупантів, котрі, захопивши те чи інше місто в Україні, одразу організовують випуск друкованого видання під знайомими місцевим мешканцям заголовком і логотипом. Приклад, може, й не дуже для нас приємний, але досить показовий.
На щастя, в Ковелі ситуація з пресою інша: за сприяння міської влади, допомоги спонсорів і меценатів вдається підтримувати «міськрайонку» на плаву, доносити до читача актуальну інформацію. В цьому – заслуга і мера Ігоря Чайки (за фахом журналіста), і депутатського корпусу, з яким співпрацюємо на основі укладеної угоди, і тісного зв’язку з читачами.
8. Дружина ревнує Вас до газети? Можливо, й ревнує, але вголос цього не каже. Та найголовніше, що вона мене підтримує у всіх творчих задумах і навіть час від часу допомагає в їх реалізації. Щиро вдячний їй за це!
9. Мене проймає до сліз... коли довідуюсь про нові жертви цієї жахливої війни – чи то воїнів ЗСУ, чи то тероборонівців, чи то цивільного населення. Розумію: гине краща частина багатостраждального українського народу, еліта нації.
10. У післяробочий час я з насолодою займаюся... У післяробочий час, якого не завжди вистачає, я з насолодою займаюся садівництвом та городництвом. Чому? Бо дуже люблю землю. А ще роблю домашнє вино, рецепти виготовлення якого неодноразово друкувала «Волинь». Багато зусиль, нервів і коштів забирає ремонт старого «сітроена», що насолоди, як розумієте, не приносить.
11. На безлюдний острів я взяв би... «Кобзар» Тараса Шевченка, вибрані твори Еріха Марії Ремарка, «Робінзона Крузо» Даніеля Дефо.
12. Якби можна було прокрутити стрічку життя назад, я б... нічого не підправляв і не викреслював. Життя – це моя доля, яку змінити неможливо. Її я обрав сам з волі вищих сил.
13. Єдине запитання, яке я б поставив Президентові України Володимиру Зеленському... звучало б так: «Чи впевнені Ви у тому, що робите все правильно на посаді глави держави?».
14. А якби зустріли Бога, які три запитання поставили б йому? Нічого не запитував би, бо вважаю, не маю права, а висловив би прохання:
– Боже, врятуй Україну!
– Боже, покарай путінських бандитів!
– Боже, дай українцям силу вистояти і перемогти!
15. Спрогнозуйте, коли Україна переможе росію? Прискорення Перемоги України над рф стане можливим тоді, коли світ зрозуміє смертельну небезпеку для нього з боку московії і необхідність боротьби з нею не лише на словах, а й на ділі, включаючи участь у військових діях збройних сил антипутінської коаліції. Позитивну роль може зіграти протиборство політичних сил всередині рф, яке спроможне привести до зміни влади.
У будь-якому випадку Перемога України неминуча, бо українці – це той «народ, якого правди сила ніким звойована ще не була»!
Довідка газети «Волинь»:
Микола Григорович ВЕЛЬМА – заслужений журналіст України, головний редактор громадсько-політичної газети «Вісті Ковельщини» (очолює її з лютого 1986 року). Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, нагороджений медаллю «Нестор-літописець», лауреат обласної журналістської премії ім. Полікарпа Шафети. Активний учасник громадсько-політичного життя Ковельщини і всієї Волині. У 1990–1991 роках очолював Ковельську міську раду, неодноразово обирався депутатом міської, районної, обласної рад. Автор багатьох проблемних публікацій в українській пресі та кількох книг.
Читайте також на volyn.com.ua:
