«Ми отримали статус цифрової громади. І маємо багато планів, щоб рухатися вперед».
Голова ТГ, де розташована Волинська митниця, Віктор СУЩИК: «Конструктивну критику поважаю, а якщо придираються тільки до зарплати – то це не опозиція…»
«У нас є всі шанси стати зразковою європейською громадою»
Зараз цю територіальну громаду багато хто називає «елітною» за розміщення на її території Волинської митниці й багатьох інфраструктурних об’єктів, пов’язаних із міжнародним автомобільним переходом.
Хоча раніше тут тривалий час навіть не було приміщення сільської ради. І створення Вишнівської територіальної громади відбулося «поза планом». Однак її вигідне розташування накладає на працівників і додаткові зобов’язання.
Як саме з ними справляються, особливо в час повномасштабної війни, що сьогодні у них в пріоритеті, коли волинські села стануть схожими на польські – про це в інтерв’ю з вишнівським сільським головою Віктором Сущиком (на фото).
«Багато хто обіцяв, а реалізували – ми»
– Вікторе Степановичу, ви, як людина з досвідом, котра пройшла двадцятирічне випробування брокерською посадою на митниці, взялися за нелегку ношу. З чого розпочинали?
– У 2015 році мене обрали головою сільської ради. Так сталося, що активні громадяни зініціювали створення першої на Любомльщині нової територіальної громади, я знову пішов на позачергові вибори й очолив її. В нас було амбітне завдання – довести, що така громада має право на існування – і нам це вдалося. У 2020-му мене переобрали, й моя команда взялася виконувати поставлені часом і обставинами завдання.
– Які найголовніші з них?
– Почну з того, що громаду, куди увійшов 21 населений пункт із більш як 8 тисячами мешканців, довелося робити з нуля. У нас досить велика мережа освітніх і культурних закладів: 9 шкіл, 7 дитсадків. Уже під час мого головування довелося дві школи, де працівників було більше, ніж учнів, закрити. Але жодних незручностей ніхто не відчув – діти доїжджають в інші села, педагоги працевлаштовані. Наші навчальні заклади зараз мають хорошу матеріальну базу – комп’ютери, необхідне обладнання, побутову техніку тощо. Горджуся тим, що в селі Римачі побудували новий сучасний спортзал, який був в обіцянках багатьох депутатів. А реалізували ми.
– Маєте можливість за рахунок власних коштів покращувати інфраструктуру?
– У нас хороші надходження від митниці, автозаправних станцій, інших об’єктів, непогано господарюють бізнесові структури, в тому числі фермери, які орендують землі, такі, наприклад, як «Волиньагро», «П’ятидні». Однак торік усі кошти спрямовували на війну: прикордонникам, військовим, поліції. А також потрібно було забезпечити нормальну діяльність усіх комунальних закладів і на ходу перебудовувати роботу. На цей рік у планах – перекрити й утеплити дев’ятирічку в Римачах. Закінчуємо виготовлення проєктів на побудову двох сучасних бомбосховищ на суму майже 10 млн гривень, аналогів яким в області немає. Адже з усіх шкіл лише три, де не було укриття, не працювали. В Машівській і Вишнівській використовували протирадіаційні приміщення, решта навчальних закладів має пристосовані. Куди треба було, влітку завезли пісок, поклали дренаж, встановили насоси на випадок підтоплення. І з вересня всі школи запрацюють у нормальному режимі.
«Створили «швейний батальйон», відкрили благодійну касу для ЗСУ…»
– Були й інші серйозні виклики, пов’язані з повномасштабним вторгненням?
– Один із них – це підтримка людей, які втікали від війни. Оскільки на нашій території знаходиться залізнична колія, якою курсують поїзди, ми матеріально й морально підтримували цих людей. Постійно виїжджали до потягів, які стояли на митниці, – привозили їм їжу, одяг тощо. Спочатку майже 900 переселенців, потім 400 залишалися у нас на деякий період. Ми їм підшукували житло, роботу. Десять сімей, у яких рашисти все зруйнували, постійно проживатимуть у нашій громаді.
До честі сусідів-поляків, відчували їхню підтримку. Зараз, до речі, підписали з тамтешньою Дорогуською гміною угоду про співпрацю.
– Знаю, що ваша громада активно волонтерила.
– Ми напрацювали два напрямки. Перший – це благодійні концерти, плетіння сіток, пошиття необхідних для солдатів речей. Створили так званий «швейний батальйон», у якому чотири дівчини на машинках, принесених з дому, шили в актовому залі школи розгрузки, аптечки, білизну, плащі. І другий – це відкриття благодійної каси, куди щомісячно весь колектив наш перераховує одноденний заробіток, а також я віддаю 50 відсотків власної премії для ЗСУ. За ці кошти купували тепловізори, дрони, будували бліндажі.
Одне з головних завдань зараз – підтримувати мобілізованих з нашої громади воїнів (таких майже 400) і їхні родини. На жаль, вісім із них загинули, двоє пропали безвісти. Найважче психологічно, коли спілкуємося з цими сім’ями.
– Які ще нагальні завдання вам як очільнику громади доводиться вирішувати?
– Забезпечити й надалі стабільність роботи наших комунальних закладів. Дбати про нормальний рівень медичного обслуговування мешканців. Тому плануємо реконструювати стару амбулаторію в Олеську, фінансувати діяльність ФАПів (до слова, жодного з них не закрили, хоч і з кадрами є проблеми). Нещодавно в неврологічний диспансер у Хворостів передали генератор, пральні машини. Отримали це й інші комунальні заклади громади.
Близькість кордону спонукає проявляти більшу пильність. Тому одними з перших в області створили ДФТГ (Добровольче формування територіальної громади), будували фортифікаційні споруди.
– А ще, очевидно, в голови голова боліла через погану якість доріг. Погана траса до міжнародного інтеграційного центру «Замлиння»...
– Болюче й складне питання, особливо через те, що наша громада протяжністю 30 км має різні дороги – державного, обласного значення, комунальні. Люди часто скаржаться на нас, не розуміючи, що не на «своїх» трасах ми не маємо права навіть пройтися грейдером, не кажучи вже про ремонти. Прикро, що їх розбивають великовантажні фури, які возять ліс, і ми цьому не можемо перешкодити. Але якість доріг наша комунальна служба тримає на контролі, бо це обличчя громади. Періодично грейдеруємо. Запланували ремонт білощебеневий, бо капітальний забороняє відома 590-та постанова. Траса на Замлиння – «обласна». І на неї був уже проведений тендер на суму 112 млн гривень, та війна все перекреслила. Після Перемоги ремонт розпочнуть. Це вже принципове питання, «Замлиння» – унікальний куточок, ми не повинні червоніти, що до цього села немає нормального доїзду…
«Конструктивну критику поважаю, а якщо придираються тільки до зарплати – то це не опозиція…»
– Звісно, сусідство з митницею дає багато плюсів. Але є й мінуси…
– Насамперед мусимо пам’ятати, що іноземці, які перетинають кордон, оцінюють Україну за її першими кілометрами. Друге – інколи чуємо безпідставні закиди, що ми, мовляв, виділяємо гроші для митниці. Колись вона мала окремий юридичний статус, могла самостійно вирішувати господарські питання. Коли відбулася реорганізація, це робити стало складно, а то й неможливо. Тому не вважаю чимось негативним підтримку у вигляді придбання котла, дизпалива чи ще чогось необхідного на суму, яка в десятки разів менша за податки, які надходять від них. Ми повинні з усіма співпрацювати. Однак опозиція і такі факти активно використовує.
– У Вишнівській сільській раді є опозиція?
– Аякже! Коли критика конструктивна, яка щось ділове підказує, – тільки плюс. Але якщо тільки придиратися до зарплати – то це не опозиція, а просто особиста неприязнь. На щастя, налагодили ефективну співпрацю з районною владою. Голова Ковельської РВА Ольга Миколаївна Черен – керівник від Бога, з якою все оперативно вирішуємо, як і з головою райради В’ячеславом Петровичем Швораком. Ми їм завжди йдемо назустріч – кошти на військовий госпіталь, прикордонникам тощо. Ділові результативні контакти напрацювали з народним депутатом Ігорем Гузем і його помічником, депутатом облради Андрієм Бокочем, які часто бувають у громаді.
Одне з головних завдань зараз – підтримувати мобілізованих з нашої громади воїнів (таких майже 400) і їхні родини. На жаль, вісім із них загинули, двоє пропали безвісти. Найважче психологічно, коли спілкуємося з цими сім’ями.
– Вікторе Степановичу, однак і у вас, досвідченого керівника, є проблеми? Що найскладніше вирішувати?
– З усім, що залежить від нас, успішно справляємося. Але є речі, на які вплинути не можемо. Ось, наприклад, будівництво тих же бомбосховищ. Щоб отримати на це кошти, пройти необхідну експертизу, потрібно правильно об’єкт назвати. Довго міркували, радилися, дивилися запропонований перелік – і врешті знайшли. Гнітить також якась незрозуміла підкилимна боротьба частини депутатів, які часто через соцмережі розповсюджують щодо мене неправдиву інформацію. Таких людей видаляю з друзів. Час складний, треба всім гуртуватися, тому це вважаю абсолютно неприйнятним. Хоч у нас демократії більше, ніж в інших. Ми з усіма стараємося контактувати, ніхто тут нічого не краде, нічого не крутить. Відкритість і правильність – мої принципи в роботі.
– У час війни бізнесові структури згорнули свою діяльність чи, може, розширили?
– На щастя, всі працюють успішно, і ми стараємося цьому сприяти або просто не заважати. Велика вдячність їм за допомогу ЗСУ, особливо Сергієві Веремчуку, Вікторові Козелу, Іванові Трофимуку, Сергієві Самолюку. Щодо відкриття нових структур, то чимало представників приїжджали, дивилися, зважували, але наразі не прийняли рішення. Хоч наша територія з близькістю кордону, залізничної гілки дуже вигідна для логістики. Це вже оцінило підприємство «Кроноспан УА», яке планує відкрити логістичний центр. Ще має будуватися сервісний центр для вантажних авто й сухий логістичний порт. Зареєстрований індустріальний парк «Волинь». Тому перспективи хороші.
– Вікторе Степановичу, вже зараз Вишнівська громада набрала обрисів європейськості. Ще довго нам «тягнутися» до польських сіл?
– З 2019 року ми другими в області після Голоб відкрили сучасний Центр надання адміністративних послуг та два віддалені робочі місця адміністраторів ЦНАПу, створені за підтримки Програми «U-LEAD з Європою». ЦНАП надає мешканцям наших населених пунктів більше 100 адміністративних послуг, включно з реєстрацією актів цивільного стану, місця проживання, земельними питаннями, послугами соціального захисту, оформлення паспортів тощо. ЦНАП розміщується на першому поверсі новозбудованої адмінбудівлі, для створення якої Вишнівська громада виділила майже 8 млн гривень із місцевого бюджету. На роботу влаштували сімох колишніх секретарів сільських рад, які знають людей. Тепер шукаємо ще державного реєстратора. Ми отримали статус цифрової громади.
У деяких селах покладено асфальт, скрізь є вуличне освітлення. Тому впевнений, що рано чи пізно до нас прийдуть іноземні інвестори зі своїми капіталами. І тоді громада, яка зараз, попри війну, динамічно розвивається, буде процвітати. В неї є всі шанси стати зразковою, європейською, а села перетворити в такі, де б хотіли жити молоді сім’ї. Нам би тільки якнайшвидше здолати ворога, здобути Перемогу.
Роксолана ВИШНЕВИЧ.
Читайте також на volyn.com.ua:
= «Волинський волонтер похвалився, як його супутниця стала зіркою Тік-Току»;
= «Від умов праці постраждало кілька сотень волинян»;
= «Збираєте допомогу на ЗСУ на свої картки? Маєте сплатити 19,5% податку».
