Волинянка з Книги рекордів України: «Нам відкрили філіал потопу...Чому, світе, знову ти мовчиш?»

«Не вдержала, в воду упустила,
Впала з даху з ними і сама...»

В Олешках потонула молода мама з двома грудними близнятами. Не втрималася на даху...

Ворогом затоплені Олешки...
Над людьми знущаються кати...
Мати бродить по підводних стежках,
Щоб своїх близняточок знайти.
Смерть раптово глянула у вічі,
Як забрала спека рештки сил.
В очах – сльози, переляк і відчай,
Що востаннє бачать неба синь.

Лиш недавно діток народила,
Але щастя дати не змогла,
Не вдержала, в воду упустила,
Впала з даху з ними і сама.

Їх тримала, та затерпли руки,
Діточки заходились плачем.
Налетіли смерті чорні круки
І накрили водяним плащем.

Тому й бродить по підводних стежках
День і ніч. Із вечора до рання.
Ворогом затоплені Олешки...
Мати ця – не перша й не остання.

 

 «Я не покину її»

Чоловік залишився чекати смерті поруч із прикутою до ліжка дружиною, написавши синові: «Я її не кину». Потім зв’язок зник (Гола Пристань)

Води рвонули з глибин,
Смерть притягли на собі.
В месенджер дивиться син:
«Я не покину її».

Батько йому написав:
«Маму лишити – несила.
Довго її доглядав:
Та вже давно не ходила.

Я б врятуватись зумів.
Й лихо оце пережити.
Але без неї б не вмів
Ані секунди прожити.

Жаль, це – не кадр із кіно. Це в Голій Пристані сталося.

А без любові життя
Зовсім не має ціни.
Разом підем в небуття.
А ти нас обох пом’яни.

Швидко прибуде вода.
Тож говорить не з руки.
Ще й батарея сіда...».
Дзвонить – короткі гудки.

Всім так любить не дано,
Щоб разом смерті дісталися.
Жаль, це – не кадр із кіно.
Це в Голій Пристані сталося.

«Через місяць вік Христа
Могла б відзначати...»

На Херсонщині окупанти вбили вагітну жінку: вона рятувала бабусю з дідусем

Через місяць вік Христа
Могла б відзначати.
Мила жіночка й проста.
Ще й майбутня мати.

Та бабусю з дідусем
Врятувать хотіла.
Ворог поливав свинцем,
Щоб відбити крила.

Жаль, що куля швидше мчить,
Ніж мале суденце.
Щоб в бігу навік спинить,
Пробиває серце.

І полинула душа
З човника до Раю.
Бог на небі утіша.
Сльози витирає.

Але жінці ласка ця
Не допомагає.
Про бабусю й дідуся
Хто ж тепер подбає? 

Читайте також на volyn.com.ua:

= «Директор волинської школи воює на передовій  разом зі своїми учнями (Фото)»;

= «Знаний волинський хлібороб Валерій Діброва: «Йти в політику і бути в когось на побігеньках, виконувати чиїсь забаганки – це не для мене»;

= «Ребров про важку перемогу над македонцями: «У першому таймі ми спали» (Відео)».

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.