Олександр Фісаюк (зліва) не з тих чоловіків, які відсиджуються вдома.
Волонтер із Нововолинська: «Спочатку воїни вишикувалися в чергу, бо думали, що це потрібно буде… купувати»
Олександр Фісаюк понад 30 разів зі своїм волонтерським бусом побував на «нулі»
Волонтер Олександр Фісаюк із Нововолинська, що на Волині, завжди там, де найважче. А ще він володіє унікальною рисою – об’єднувати навколо себе людей і націлювати їх на роботу задля найголовнішої мети – Перемоги. Такі відгуки про цього чоловіка чула не від однієї людини.
Увечері 24 лютого 2022 року разом з однодумцями-добровольцями був уже біля військкомату
Напевно, від початку повномасштабної війни не було жодного дня, аби Олександр не опікувався тими, хто на передовій захищає країну і нас усіх.
Його волонтерський бус накрутив сотні тисяч «фронтових» кілометрів, і не тільки. Бо відправляється він туди, куди потрібно щось привезти для ЗСУ.
«Велика» війна для підприємця Олександра Фісаюка починалася так: увечері 24 лютого 2022 року він разом із однодумцями-добровольцями був біля Нововолинського військкомату. А через кілька днів вони вже організовували блокпости. Згодом їм підвезли зброю, записали до складу територіальної оборони. Були налаштовані рішуче й впевнені: ворог тут не пройде!
Коли ситуація на Волині стабілізувалася, частина друзів пішла на фронт. Олександр за станом здоров’я не міг служити. З великим жалем співрозмовник згадав загиблих нововолинських Героїв Олега Іванова, Ігоря Бричка, Юрія Міхеєва, яким він передав український прапор. Саме ці безстрашні бійці, які воювали в лавах «Айдару», встановили стяг на високовольтній лінії у Бахмуті.
«Був шокований, адже потрібно було все: від цвяхів – і до генератора та автомобіля»
Волонтерська діяльність Олександра розпочалася із телефонної розмови з партнером по бізнесу з Іваничів, який був мобілізований в артилерійський підрозділ 14-ї бригади.
– Коли запитав, що їм на фронті потрібно, він мене скерував до командира, а той передав список необхідних речей. Глянув і, чесно кажучи, був шокований, адже потрібно було все: від цвяхів – і до генератора та автомобіля. Однак за 5 днів ми зібрали не лише все, що значилося у списку, а навіть більше.
– Чи виробили вже свій алгоритм діяльності? – запитую.
– Все дуже просто. Щоразу оперативно збираємося, бо знаємо, що нас там дуже чекають. Маю власний склад, куди звозимо все для військових. З проблемами, які виникають, справляємося, бо поруч – надійні друзі, побратими по волонтерській діяльності, зокрема Олександр Веселий, Андрій Бревко.
Тісні зв’язки налагодили з нововолинським міським головою Борисом Карпусом, міською радою, де нам постійно допомагають. Держслужбовці передавали й передають бійцям генератори, радіостанції, теплий одяг. Разом із ними також придбали автомобілі для однієї з військових частин. У гарячих точках я особисто був понад 30 разів, а мій автомобіль накрутив туди сотні тисяч кілометрів. Щойно повернулися і треба знову збиратися на Схід.
Волонтерська група Олександра Фісаюка співпрацює не лише з 14-ю князівською бригадою, а й іншими військовими частинами. Пригадав такий епізод:
– Якось через одного мого працівника, до речі, єдиного волинянина у підрозділі, потрапили до солдатів Луганської бригади, які сказали, що ніяких волонтерів ще не бачили в очі. Ми їм тоді привезли повербанки, зарядні пристрої, продукти харчування, одяг. Спочатку воїни вишикувалися в чергу, бо думали, що це потрібно буде… купувати. Дуже дивувалися, що роздаємо просто так.
«Туди хочеться їхати, аби побачити живими й здоровими наших козаків…»
Олександр зазначає, що в них склалися дружні зв’язки із жителями селища Баштанка на Миколаївщині. Фактично цей населений пункт його мешканці самі відбили в рашистів до приходу ЗСУ. Факт – унікальний.
– Уперше в це селище, де дислокувалася частина бійців нашої «чотирнадцятки», ми привезли багато медикаментів. Головний лікар однієї із тамтешніх лікарень допомогла нам їх правильно розподілити. За один день роздали медикаменти, а також продукти харчування більш як двом тисячам людей. Познайомилися з одним подружжям, через яке налагодили прання білизни для солдатів, підвезення продуктів у частини, організацію «банних» днів. Вони стали нашими надійними партнерами.
Сил та енергії волонтерові додають найближчі люди – кохана дружина Надія, донька Даніела і син Матвій.
Як розповіла керівниця центру гуманітарної допомоги «Нововолинськ HELP», радниця Нововолинського міського голови Катерина Варвус, цей волонтер їздить і туди, де найважче, – на «нуль», і за кордон, звідки привозить потрібні для армії авто. Мавіки, старлінки, амуніція, обладнання – це все доставляється бійцям.
Волонтера разом з іншими колегами часто запрошують у навчальні заклади міста, де вони розповідають школярам про виклики та труднощі у своїй роботі, про радість зустрічей із захисниками, про організацію поїздок на Схід та Південь, згуртованість мешканців Нововолинської громади в допомозі армії та внутрішньо переміщеним особам.
– З якими відчуттями їдете щоразу до лінії фронту? – цікавлюся.
– Туди хочеться їхати, аби побачити живими й здоровими наших козаків – друзів, знайомих, земляків, привезти їм усе, що замовляли, й потішити чимось приємним. І крається серце, коли ще не так давно пліч-о-пліч працювали, рибалили, спілкувалися, а сьогодні їх уже немає серед нас…
До слова, після переведення нашої 100-ї бригади тероборони на Схід поїздки Олександра туди почастішали. А по-іншому, зазначає, і бути не може, він просто зобов’язаний таким чином підтримувати захисників.
А сил та енергії волонтерові додають найближчі люди – кохана дружина Надія, донька Даніела і син Матвій.
* Вихід цього матеріалу став можливим завдяки фінансовій підтримці Програми з допомоги та розвитку українських медіа (Ukrainian Media Aid and Development Program), частково профінансованій Міністерством закордонних справ Швеції (Swedish Ministry for Foreign Affairs).
Алла ЛІСОВА.
Читайте також на volyn.com.ua:
= «пригожин іде брати москву: путін у шоці (Відео)»;
= «Зустрілись на війні, а наче побували вдома»: як волиняни потрапили на передову (Фото)».
