Власник величезного курорту на березі Азовського моря вантажить буси у Луцьку

Успішний бізнесмен із Мелітополя Денис Катюха місяць прожив під окупацією. Разом із сім’єю він ходив на мітинги та демонстрації проти російського вторгнення і до останнього не хотів покидати рідну домівку. Втім, коли під час одного з протестів рашисти ледь не влучили у його 17-річного сина з автомата, таки прийняв рішення евакуюватися на Захід України.

– Ми виїжджали з міста під обстрілами 28 березня. На автівці були білі стрічки й напис «Діти». На одному з блокпостів помітив спалену машину і дитячі кросівки поруч. Дивне було відчуття: ніби знаходишся сам у лісі серед хижих звірів... – пригадує переселенець.

На щастя, родині вдалося благополучно добратися на Тернопільщину, де їх чекали друзі. Денис каже, що насамперед пішов у військкомат, утім, його звідти відправили додому. 

– Мене просили чекати, але я хотів бути корисним хоч чимось. Зателефонував товаришу-військовому, аби взяв до себе. Він сказав, щоб я краще знайшов для них автівку. У мене багато зв’язків, тож усе вдалося. 9 квітня вже отримав з-за кордону першу машину, – розповів чоловік.

 Щоб зручніше було переганяти транспорт, Денис вирішив переїхати на Волинь, ближче до державного кордону. За словами чоловіка, кожне авто, яке вдавалося дістати для ЗСУ, потрібно було завантажити необхідними для бійців речами, тож звернувся по допомогу до керівниці луцького благодійного осередку

«Старе місто» Лариси Новосад.

– Разом із волинськими волонтерами вже відправили на фронт 24 автомобілі. У центр приходжу чи не щодня. Приємно спілкуватися з однодумцями, які не забули про війну. Вони – справжні борці, – каже

Денис Катюха. З ним, до речі, я й познайомилася у «Старому місті».

Волонтери представили його словами: «Це доктор філософії, який має потужний бізнес, але вантажить буси на Волині». Виявилося, що це власник величезної бази відпочинку «Адмірал» у Кирилівці Запорізької області та компанії «Бускомплект», яка з 2008 до 2014 року була постачальником автобусних запчастин у росію.

Рашисти просто зайшли з автоматами і сказали: «Ми націоналізуємо це все». Моя довірена особа надала їм необхідні папери. Вони відповіли, що це документи «неіснуючої держави.

– Припинив співпрацю з рф, як тільки вона стала агресором. Хотів показати приклад іншим. Я ріс у сім’ї з невеликим достатком, батьки – вчителі. Коли пішов працювати, завжди намагався якомога більше заробити. Пройшов шлях від охоронця до головного конструктора. 12 років викладав, отримав наукове звання... але все одно було мало. Згодом зрозумів, що працювати треба не заради грошей, а задля перспектив, – розповів Денис Катюха.

Цього правила чоловік дотримується досі: торік восени росіяни «націоналізували» його базу відпочинку на березі Азовського моря «Адмірал». Потенційно була можливість домовитися з окупантами про співпрацю, але він навіть не розглядав такого варіанта.

– Рашисти просто зайшли з автоматами і сказали: «Ми націоналізуємо це все». Моя довірена особа надала їм необхідні папери. Вони відповіли, що це документи «неіснуючої держави». Одразу вигнали мою охорону та інших працівників. Діють росіяни за принципом: «Мені це сподобалося – значить, це моє», – розповідає підприємець.

Нині загарбники активно рекламують курорт і запрошують своїх відпочивальників. Інформація про це з’явилася навіть на сайті так званого «министерства курортов и туризма Запорожской области».

– Натрапив на відео, де вони рекламують «Адмірал» і розповідають, як «у них» там гарно. Комплекс великий, територія півтора гектара. Коли починав, там була майже пуста занедбана ділянка. У 2021-му моя база відпочинку стала найкращим оздоровчим комплексом Кирилівки... Але, якщо там не буде України, то і «Адмірал» не матиме жодної цінності. Це як помирати, обійнявши мільйони, – підсумував Денис Катюха.

* Вихід цього матеріалу став можливим завдяки фінансовій підтримці Програми з допомоги та розвитку українських медіа (Ukrainian Media Aid and Development Program), частково профінансованій Міністерством закордонних справ Швеції (Swedish Ministry for Foreign Affairs).