«Чоловіки теж люди...»

Помаленьку заробляю собі репутацію, яка у деяких земляків і навіть землячок звучить так: «Вона – трохи дурна, вона – феміністка». Не скажу, що така характеристика мене дуже турбує, бо переконана, що про порушення прав жінок не можна мовчати. Втім, сьогодні хочу поговорити про чоловіків й про те, як гендерні стереотипи нині псують життя представникам «сильної статі» 

«Мужньо стримував сльози...»

Нервову систему чоловіків «традиційне» суспільство починає псувати із самого дитинства.

Хлопців навчають бути стриманими, сильними духом і сміливими, щоб у майбутньому вони змогли подбати про дітей і дружину (яку у той же час переконують, що вона слабка!). Їм вмикають мультики про відважних лицарів, які долають справжнє пекло, аби поцілувати якусь панянку, або супергероїв, які жертвують власними інтересами задля великої місії. При цьому малечі не показують, що під час випробувань чоловік може не впоратися з хвилюваннями, сумнівами чи страхом, хоча це абсолютно природно. Нерідко батьки просто забороняють своїм синам відчувати такі емоції. Напевно всі хоча б раз чули, як хлопчиків заспокоюють словами «не плач, ти ж чоловік!» (або ще гірше – «ти ж не баба»). З часом це призводить до того, що прояв власних почуттів взагалі починає здаватися дитині чимось сороміцьким і неправильним.

 Пригнічення сильних емоцій веде ще й до погіршення фізичного здоров’я.

І це ще пощастить, якщо «мужньо стримувати сльози...» доведеться, наприклад, через буденні сварки, а не втрату рідної людини, бо тоді справа може завершитися серйозними психологічними розладами. Відомий психотерапевт Петро Холявчук взагалі переконаний, що пригнічення сильних емоцій веде ще й до погіршення фізичного здоров’я.

– Чим більше умов, яким дитина має відповідати, щоб її продовжували любити, тим більше вона почуватиметься неповноцінною. Особливо якщо це стосується прояву почуттів. Внутрішня напруга буде постійно зростати. У подальшому це може спровокувати серцево-судинні захворювання. З точки зору виживання, краще, щоб чоловік швидше «прокричався», бо інакше це може його в буквальному сенсі вбити, – пояснює Петро Холявчук.
Тим паче, і так, за даними Державної служби статистики за 2021 рік, чоловіки в Україні в середньому живуть на 10 років менше, ніж жінки.  

«Чому досі не на фронті?»

Коли була маленька, підслуховуючи розмови дорослих, часто чула, що «справжній мужик той, хто відслужив!». Нині ми спостерігаємо за схожою ситуацією, от тільки тепер йдеться не про строкову службу в армії, де треба навчитися користуватися зброєю й звикнути до дисципліни, а про справжню війну. Помітила, що на українців, які зараз не на фронті, часто дивляться скоса. Особливо якщо вони потрапляють у якийсь конфлікт, приміром, у маршрутці чи в соцмеражах. Тоді точно хтось скаже щось на кшталт: «Замість того, щоб штани протирати, краще б воювати пішов». Суспільство часто забуває, що чоловіки перш за все люди, а не герої. Те, що їм з дитинства забороняли відчувати природні емоції, не зробило їх залізними істотами. Треба розуміти, що в частини із чоловіків – слабка психіка, а це фактично унеможливлює «шлях воїна». Втім, вони можуть принести для країни значно більше користі волонтерством чи постійними донатами.

Науковиця Алла Семенова у своїй роботі «Основи психології і педагогіки» пояснює, що людина зі слабким типом нервової системи у складних ситуаціях швидко переходить у гальмівний стан, який виникає у клітинах кори головного мозку при надмірному збільшенні роздратування. Це проявляється насамперед у нерішучості й нездатності наполягати на своєму. Взагалі виділяють чотири основні вроджені типи нервової системи (слабка, сильна неврівноважена, сильна врівноважена та сильна інертна), які можливо лише трохи скорегувати. Найлегше це зробити представникам нестримного типу, тобто холерикам. Скоріш за все, люди, яким вистачає сміливості привселюдно ганьбити чоловіків, належать саме до цієї категорії. Тому пропоную їм самим узяти до рук зброю.