Серія коміксів «Love is...», завдяки яким Кім Касалі здобула визнання у світі, спершу були просто виявом її почуттів. Хіба міг Роберто не закохатися в дівчину, яка зуміла так оригінально розповісти про своє кохання?
«Love is...»: ніжна і трагічна історія кохання, вірності і втрати
Минуло багато років, а ми досі пам’ятаємо аромат і смак м’якого жувального кубика. Але наклейка була навіть важливіша за жуйку, адже в ній автор ділилася з нами своїми думками про те, що ж таке справжня любов
«Якби у мене був вибір, то я стала б автором романтичних пісень...»
Комікси «Love іs…» створені новозеландською художницею-мультиплікатором Кім Касалі, а всі зворушливі слова вона адресувала чоловікові.
У 19 літ Кім вирушила подорожувати світом, а через шість років оселилася в Каліфорнії, де познайомилася з італійцем Роберто Касалі. Вона малювала йому на серветках короткі сценки з участю повненької оголеної дівчинки і такого ж хлопчика. «Я робила маленькі замальовки, щоб висловити, що я відчуваю… Це було все одно що вести щоденник моїх емоцій, де описано, як розвивалися мої почуття. Спочатку я намалювала крапельку, яка стала дівчинкою, це мала бути я з усіма своїми розбурханими почуттями. Потім я зобразила іншу крапельку – хлопчика, який був причиною цих почуттів».
Кім і Роберто одружилися у тій же церкві у Новій Зеландії, в якій брали шлюб батьки дівчини. На нареченій були корона з маргариток і вуаль – таку ж потім вона намалювала своїй героїні. Вона згадувала: «Мій батько помер, коли я була ще юною, тож коли Роберто попросив мене вийти за нього заміж, я погодилася, але сказала: «Що б ти не робив, не помри на мені». Він засміявся і пообіцяв, що спробує».
Роберто вирішив продюсувати вихід коміксів, і серія «Love is...» побачила світ 5 січня 1970-го. У коміксі 1974 року хлопчик називає дівчинку Кім, а ще раніше, в коміксі 1971-го, дівчинка малює на піску літеру Р – першу букву імені Роберто.
Кім ніколи не вважала себе справжньою художницею. В одному з інтерв’ю 1981 року вона сказала: «Якби у мене був вибір, то я стала б автором романтичних пісень. Пісні про кохання глибоко мене зачіпають… Але я не вмію гарно писати, тому мені довелося вибрати інший спосіб передати свої почуття».
Ми говорили про подарунки на Різдво, і я сказала Роберто, що не хочу персня з діамантом – хочу ще дитину.
Комікси швидко ставали популярними: їх друкували не тільки в журналі. Вони з’являлися на футболках, календарях, плакатах, чашках та інших речах.
Персонажі «Love is…» проходять різні стадії взаємин – від знайомства до подружжя та смерті одного з героїв. У них, як і в справжніх Роберто та Кім, були діти. Правда, намальовані діти – хлопчик і дівчинка, а в житті в 1971 році Кім народила синів Стефано і Даріо, коли сім’я перебралася до Англії.
Популярність картинок «Love is…» продовжувала зростати, і Роберто став керуючим справами Кім. Для цього було створено корпорацію Minikim.
Тварини в коміксах теж є! Іноді на малюнках з’являється собака на кличку Самсон, на іншій картинці бачимо могилку з ім’ям Фідо на ній – це перший пес пари. У коміксах 2005 року у пари є два коти, а в 2009-му дівчинка плаче над загиблим котиком.
На жаль, щастя тривало недовго. 1975 року у Роберто діагностували невиліковну стадію раку. Кім перестала працювати над коміксами, щоб проводити більше часу з коханим. Але зовсім покидати комікси пара не планувала, тож було запрошено англійського аніматора Білла Еспрі малювати картинки, підписуючи їх нікнеймом Кім. Саме з-під пензля Білла стали виходити перші кольорові комікси з одягненими персонажами «Love is…», які перейняли художники Радянського Союзу, Туреччини, а згодом і України.
«Наступний рік я провела у пошуках ліків, намагаючись оберігати його від поганих новин, – згадувала Кім про 1975-й, коли чоловіка прооперували. – Ми говорили про подарунки на Різдво, і я сказала Роберто, що не хочу персня з діамантом – хочу ще дитину». Тоді подружжя вирішило зберегти його сперму на той випадок, якщо дружині не вдасться завагітніти до його смерті.
...Роберто Касалі помер у 31, у коміксах залишилися тільки дівчинка і надгробний камінь.
«Чудесне немовля»
Через 16 місяців після смерті Роберто Кім народила дитину від нього, використовуючи заморожену сперму чоловіка. Вдова отримала безліч листів підтримки, та в релігійній пресі підкреслювали, що вона пішла проти «релігійної моралі».
«Роберто і я дуже хотіли подарувати нашим двом синам братика чи сестричку. Тепер завдяки турботі і терпінню лікарів це стало можливо: я отримала ще одне нагадування про мого чудового чоловіка». Британські газети нарекли дитину «чудесним немовлям». На листівці «Love is…» того періоду зображено дівчинку, яка штовхає візочок, а малюнок підписаний: «Раді представити Міло
Роберто. Батьки: Кім і Роберто (посмертно, за допомогою штучного запліднення)».
У відповідь на критику Кім писала: «Міло тут завдяки любові матері і батька. Якщо хтось засуджує подібне, це означає, що світ втратив почуття. Ми намагалися завести дитину за допомогою штучного запліднення до смерті Роберто. Якби мій чоловік був живий, Міло було би зачато у шлюбі. Що змінює смерть Роберто?».
На жаль, Кім теж було відведено небагато часу. Вона померла у віці 55 років від раку кісток і печінки у себе вдома в Сурреї, в Англії. Її старший син Стефано продовжив сімейний бізнес. А Білл Еспрі і далі малював історії «Love is…» за підписом Кім (за умовами договору), попри те, що Кім уже немає в живих.
Джерело: inlviv.in.ua.
