Вирощування імператорського рябчика в наших широтах увійшло в моду в XVI столітті. Яскраво-оранжеві чи лимонно-жовті квіти на високих темно-зелених стеблах мають неймовірно красивий вигляд.
Чому не цвіте царська корона
Мабуть, найпоширеніший у нас різновид фрітілярії – це рябчик імператорський (королівський). Його впізнавані яскраво-помаранчеві квіти розпускаються навесні і прикрашають клумбу своїм незвичайним виглядом практично до середини червня
Сама рослина схожа на невелике деревце до 80 см заввишки з віночком квіток на верхівці. Вони розташовані так, що нагадують корону. Тому часто у народі рябчик імператорський ще називають царською короною. Помаранчеві квіти у формі дзвіночка дуже гармонійно поєднуються з темно-зеленими стеблами і листям. Оскільки рябчик – висока рослина, його можна висаджувати на клумбі з іншими весняними квітами (не надто високими, наприклад стокротками, пролісками або примулами). Але навіть якщо царську корону посадити поодиноко, вона буде виглядати чудово.
Рябчик імператорський рано випускає квітконос, і тому іноді період бутонізації припадає на час весняних заморозків. Це може вплинути на цвітіння, але якщо він висаджений у захищеному від холодних вітрів місці, то цілком успішно перенесе низьку температуру.
А ось чого не любить рябчик імператорський, то це надлишку вологи і важких водонепроникних ґрунтів. Це може призвести до загнивання цибулин.
Цвітіння – взагалі окрема історія. Буває так, що цей вид фрітілярії прекрасно цвіте перший рік після посадки, а далі – квітів немає або вони поступово дрібнішають. У цьому випадку досвідчені квітникарі рекомендують викопувати цибулини щороку. Це роблять у червні. Наприкінці серпня – на початку вересня їх знову висаджують у ґрунт на зиму.
А ось чого не любить рябчик імператорський, то це надлишку вологи і важких водонепроникних ґрунтів. Це може призвести до загнивання цибулин.
Але іноді складається і зворотна ситуація: якщо купити занадто дрібні цибулини рябчика імператорського, то вони можуть перший рік і не квітувати, а лише вигнати стебла. Найбільші квіти будуть, якщо посадковий матеріал – добірний. Такими вважаються цибулини масою 400–500 г.
Отже, чому ваші рябчики не хочуть цвісти. Причиною може бути:
- занадто прохолодне або дуже вологе літо. Викопайте цибулини після цвітіння і постарайтеся прогріти їх природним способом до посадки;
- занадто дрібні цибулини. Якщо цибулина менше 5 см у діаметрі, цвісти рябчик не буде, він нарощуватиме масу цибулини;
- занадто довге зростання на одному місці. Якщо ви не викопуєте цибулини на зиму, вони, як правило, починають ділитися і втрачають в об’ємі. Тому викопуйте середні і великі цибулини рябчиків після цвітіння для подальшої осінньої посадки – і ви гарантовано отримаєте наступного року прекрасне цвітіння;
- неправильна глибина посадки: при недостатньому заглибленні рослина стає чутливою до змін погоди (якщо буде мороз – може замерзати, якщо дощі – гнити), а при занадто глибокій посадці цибулина забагато сил витрачає на проростання і виживання (глибина має бути в 2–3 рази більша за розмір цибулини, відстань між цибулинами – 25–30 см);
- невдалий ґрунт. Занадто легка земля промерзає взимку, у глинистій накопичується забагато вологи, що призводить до загнивання цибулини. Подбайте про потрібний склад ґрунту (пухкий, легкий, найкраще – супіщаний) і хороший дренаж. Підживити землю можна перепрілим перегноєм. Крім того, для успішного росту і цвітіння корисне осіннє мульчування перепрілим компостом, перегноєм або торфом, що добре розклався;
- малосніжна морозна зима: цибулини можуть просто перемерзнути. Укрийте посадку рябчиків на зиму мульчею з перегною або торфу шаром 10–20 см;
- збереження зав’язі після опадання пелюсток. Якщо вчасно її не видалити, то всі поживні речовини витрачатимуться на неї, а не на розвиток цибулини і підготовку до цвітіння в наступному році.
Джерело: floristics.info.
Досі плаче, сумуючи за Ісусом
У Європу фрітілярії потрапили з Туреччини у першій половині XVI століття. Найнезвичайніший із них – рябчик імператорський (імператорська (царська) корона). Перською його називали «лале-важгун» (перевернутий тюльпан) або «сльози Мар’ям», а в Європі – «сльози Марії» чи «сльози Богородиці»
За християнськими переказами, рябчик ріс у Гефсиманському саду в той час, коли Ісуса Христа заарештували через зраду Юди. Його квіти були сніжно-білі і росли вгору. Коли Христос відійшов помолитися, всі квіти схилили свої голівки аж до землі, тільки імператорська корона продовжувала триматися прямо. Коли Ісуса брали під арешт, Він глянув на квітку. У Його погляді було стільки смутку, що імператорська корона не витримала: її пелюстки забарвилися фарбою сорому, дзвіночки схилилися і більше ніколи не випростувалися.
Коли звістка про те, що Христа розп’яли, дійшла до Його Матері, вона заплакала. І ця квітка, сумуючи за Ісусом, теж заплакала разом із нею і плаче досі. Причому настільки рясно падають краплі нектару, що коли не дуже спекотно, то біля рябчика утворюється темне від вологи коло.
Інша легенда пов'язана з незвичайною вродою перської королеви. Її краса стала причиною недовіри короля та звинувачення у подружній невірності. Він вигнав дружину, яка нічим не завинила, з палацу, і нещасна, блукаючи полями, пролила стільки сліз, що зменшилася до розміру трав і перетворилася на дивовижну квітку – рябчик королівський (імператорський).
Читайте також: 22 червня: яке сьогодні свято й що не можна робити.
