На фейсбук-сторінці Анни Лаврик користувачі продовжують писати схвальні відгуки про її сукню, зауважують, що жінка просто світиться щастям: «Яка оригінальна сукня і які щасливі очі!».
Волонтерка пішла до шлюбу з військовим у пікселі з білим мереживом (Фото)
Волонтерка Анна Лаврик стала на рушничок щастя з військовим на ім’я Олег. Їх розписали у рацсі селища Покровське на Дніпропетровщині
Білий колір не для війни
Олег приїхав з передової. Його відпустили на три дні. Не хотілося провести їх у переїзді чи то до Могилева-Подільського, де проживає Анна, чи до його рідних Сум. Для реєстрації обрали
Покровське, аби не тратити часу на дорогу.
Організатори урочистості одразу зробили нареченій комплімент – сказали, що у неї особлива сукня, такої їм не доводилося бачити раніше. Коли ж фото з’явилися в інтернеті, Анні писали, що вона стала законодавцем моди на весільне плаття під час війни. Як виникла ідея пошиття такої сукні?
Анна Лаврик за фахом економіст. До крою, шиття чи дизайнерської справи не має жодного стосунку. Попри це, їй вдалося змоделювати оригінальне вбрання на церемонію розпису.
– Варіант білої сукні я одразу відкинула, – розповідає пані Анна. – По-перше, вже одягала її, коли виходила заміж перший раз. Спогади від того шлюбу залишилися неприємні. По-друге, знала, що
Олег буде у військовій формі. Він приїхав з війни, де горе, смерть, – а я тут у білій сукні красуюся? Щось воно не те...
Каже, ідея поєднання кольорів її плаття з одностроєм нареченого виникла несподівано. Аби сукня мала нарядний вигляд, вирішила додати біле мереживо.
– Ніколи раніше не бачила такого, не знала, як це сприймуть інші. Однак не сумнівалася: саме так хочу одягтися до розпису, – пригадує Анна Лаврик. – Сестра порадила кравчиню, яка шиє весільні плаття...
Під час зустрічі Анна поділилася з майстринею своїм задумом. Жінка на якусь мить задумалася, але відповіла: «З такої тканини я ще не шила весільних суконь, навіть не знаю, що воно вийде, але спробую».
«Сукня бомбезна, треба запатентувати, бо дизайнери вхоплять ідею», – радять дописувачі.
Як волонтерка Анна контактує з директоркою швейної фабрики. На підприємстві збирають залишки тканини і передають волонтерам на маскувальні сітки. Грошей за матерію з неї не взяли – сказали, що це подарунок від колективу за її роботу задля підтримки наших захисників. «Ти заслуговуєш бути щасливою!» – раділи, що на жінку чекає така приємна подія.
Під час першої примірки замовниця внесла деякі корективи. Тим, хто захоче пошити плаття з такої ж тканини, радить не обирати фасон «сарафанчик». Піксель не для того. А ось розрізи на рукавах їй сподобалися, їх з’єднали у декількох місцях білими ґудзиками, такого ж кольору додали мереживо. До речі, кравчиня не радила робити мереживо на комірці, замовниця ж вважала, що воно додасть сукні урочистості. І не помилилася.
Олег теж оцінив креатив нареченої. Коли побачив її у такому вбранні, вираз його обличчя свідчив: сподобалося! Пізніше зізнався: радий, що наряди гармоніювали.
На фейсбук-сторінці Анни Лаврик користувачі продовжують писати схвальні відгуки про її сукню. Найчастіше запитують, хто дизайнер. «Яка оригінальна сукня і які щасливі очі!», «Сукня – просто
ТОП! Не здивуюся, якщо її візьмуть в розробку професійні дизайнери», «Сукня бомбезна, треба запатентувати, бо дизайнери зразу вхоплять таку ідею», – радять дописувачі.
«Що ти тут робиш, ангелочку?»
Неординарною виявилася й історія їхнього знайомства.
Цьогоріч у січні Анна разом із волонтерами-земляками Володимиром Пуньком та Сергієм Стангрітом вирушила в дорогу на Донеччину. Бус завантажили гуманітаркою. То була її 30-та поїздка до воїнів, і вона могла стати останньою...
– На блокпосту ми уточнили у наших військових подальший маршрут, – згадує жінка події 21 січня. – Хлопці перевірили документи і сказали, що нам далі їхати прямо. Здалося, що відповідали якось невпевнено. Мабуть, уперше чергували на тому блокпосту. Якби ми так поїхали, то прямісінько втрапили б до рук окупантів.
Втім, могли й не доїхати ні до своїх, ні до окупантів. На одному з відрізків дороги по них відкрили вогонь й обстрілювали періодично упродовж майже 70 км дороги. Невдовзі опинилися перед зруйнованим мостом через річку. На переправі були настелені дошки. Не знали, чи витримають вони вагу буса, та виходу не було. Двоє вийшли з машини, один спробував проїхати – і йому вдалося.
Далі, пригадує Анна, водій раптом звернув направо, а не поїхав прямо. Сказав, що так йому підказує внутрішнє чуття. Уточнити маршрут по телефону не могли: зв’язку в тій місцевості не було.
«Як вам вдалося по цій дорозі проїхати? – здивовано перепитував військовий підрозділу, в який везли допомогу і куди нарешті добралися. – Хтось серед вас щасливий... Не забудьте поставити свічку у церкві за врятовані життя».
Військового звали Олег. Він уважно подивився на Анну і запитав: «А ти, ангелочку, що робиш на війні?». Через три місяці спілкування після їхньої першої зустрічі він уже сказав жінці інші слова:
«Аню, виходь за мене заміж».
Як з’ясувалося, вона чекала свого судженого довгих 24 роки! Анна розповіла, що життя з першим чоловіком не склалося, одна зуміла виховати трьох дітей. Дві доньки вже мають свої сім’ї, син служить у прикордонних військах. Жінка не тільки встигала піклуватися про свою «трійню», вона ще й заочно закінчила Сумський державний університет, здобула фах економіста. Заміж не раз кликали, але, каже, не мала почуттів до тих, хто їй освідчувався, тож вважала, що краще залишатися одній у такому випадку:
– Я думала, якщо доля розпорядиться, то зустріну рідну людину, а якщо ні – значить, так має бути. Як виявилося, такої ж думки дотримувався й Олег...
Хто б міг подумати, що щасливу зустріч їм подарує війна...
Віктор СКРИПНИК.
Читайте також: Боєць Волинської бригади одружився на старшій на 27 років жінці з інвалідністю і звільнився з лав ЗСУ.
