«Якщо хочеш заміжжя, ти повинна будеш погодитися на мої умови...»

«Подушка, на якій ти спиш, у сто разів щасливіша від мого серця!»

В Ейнштейна було дві офіційні дружини. Перша –  Мілева Маріч. Вони познайомилися 1896 року в Цюриху, де разом навчалися в Політехнікумі. Альберту було 17, Мілеві – 21. Вона походила з католицької сербської родини, яка жила в Угорщині. Весілля скромно відсвяткували 6 січня 1903 року. Співробітник Ейнштейна, що став його біографом, Абрахам Пайс у фундаментальному життєписі свого великого шефа, виданому 1982-го, писав: «Батьки Альберта були проти цього шлюбу. Лише на смертнім одрі тато дав згоду на одруження сина. А мати вченого так і не прийняла невістку». 

Пайс або не знав, або не схотів наводити скандальні дані, які 1997-го викликали шок у світової громадськості. Того року на аукціоні «Крісті» правнуки Ейнштейна виставили за 2 мільйони доларів листи свого великого прадідуся до прабабусі. Листи були написані в період із 1901-го по 1948 рік. Адміністрація аукціону пропонувала зняти їх із продажу, аби не кидати тінь на ім’я одного з найвидатніших умів людства. Але правнуки не церемонилися з великим предком: їм дуже хотілося заробити гроші. Зрештою листи пішли за 800 тисяч доларів.

Ось що Альберт писав Мілеві 1901 року: «...Я втратив розум, помираю, палаю від любові й бажання. Подушка, на якій ти спиш, у сто разів щасливіша від мого серця! Ти приходиш до мене вночі, але, на жаль, лише уві сні...». Пристрасть Альберта не залишилася без відповіді: у січні 1902 року Мілева народила їхню першу дитину – доньку Лізерл. Але несподівано Альберт запропонував у «зв’язку з матеріальними труднощами» віддати немовля на удочеріння багатій бездітній сім’ї родичів Мілеви. Про цю першу дошлюбну дитину Ейнштейна нічого не було відомо до 1997 року! Мілева погодилася, після чого її батьки зажадали від доньки негайно піти від такого коханого. Але любов сліпа – Мілева кохає Альберта й хоче за нього заміж.

Обіцяю тобі, що коли я отримаю Нобелівську премію, то віддам тобі всі гроші. Ти повинна погодитися на розлучення. Якщо ні – ти взагалі нічого не одержиш.

Проте через короткий час майбутній батько теорії відносності та майбутній глава сімейства пише своїй нареченій уже зовсім в іншому тоні: «Якщо хочеш заміжжя, ти повинна будеш погодитися на мої умови. Ось вони: по-перше, ти піклуватимешся про мій одяг і постіль; по-друге, приноситимеш мені тричі на день їжу до мого кабінету; по-третє, ти відмовишся від усіх особистих контактів зі мною, за винятком необхідних для дотримання пристойності у товаристві; по-четверте, завжди, коли я попрошу тебе про це, ти залишатимеш мою опочивальню й кабінет; по-п’яте, без слів протесту ти виконуватимеш для мене наукові розрахунки; по-шосте, не чекатимеш від мене жодних виявів почуттів».

Мілева приймає ці принизливі умови та стає не тільки вірною дружиною, а й цінним помічником у роботі. 14 травня 1904 року в них народжується син Ганс Альберт, єдиний продовжувач роду Ейнштейнів. У 1910-му народився другий син – Едуард, котрий з дитинства страждав на слабоумство й закінчив своє життя 1965 року в Цюрихській психіатричній лікарні.

Біограф звертає увагу на п’ятий пункт дивовижних вимог нареченого. Що може бути переконливішим доказом того, що Мілева справді була талановитим фізиком? У своїх спогадах про Ейнштейна відомий радянський фізик, академік Абрам Іоффе твердив, що бачив підготовлені та згодом втрачені історичні рукописи 1905 року для Annalen der Physik із викладом теорії відносності. І вони були підписані двома іменами: Ейнштейна і Маріч! Проте з невідомих причин при публікації залишилося тільки одне – Ейнштейна. Мимоволі насторожують й інші схожі випадки: приміром, у Цюриху Мілева Маріч спроєктувала прилад для вимірювання слабкого струму. А в заявці на патент як автори фігурували чомусь тільки Альберт Ейнштейн і Йоганн Хабіхт. У ці й інші факти мертвою хваткою вчепилися антисеміти. На їхню думку, все пояснюється просто: один із євреїв знову вкрав відкриття у слов’ян та ще й обдурив жінку!

Проте того факту, що Мілева не була звичайною домогосподаркою та справді була компетентною в наукових дослідженнях чоловіка, ще не досить для зарахування її до співавторів теорії відносності. Потрібні конкретніші докази, а їх немає. Так чи інакше, але за згоду Мілеви на розлучення 1919 року (фактично їхній шлюб остаточно розпався 1914-го) Ейнштейн дав таку письмову обіцянку: «Обіцяю тобі, що коли я отримаю Нобелівську премію, то віддам тобі всі гроші. Ти повинна погодитися на розлучення. Якщо ні – ти взагалі нічого не одержиш».

Подружжя було переконане, що Альберт стане нобелівським лауреатом за теорію відносності. Нобелівську премію він справді отримав 1922 року, хоча і з зовсім іншим формулюванням (за пояснення законів фотоефекту). Ейнштейн слова дотримав: усі 32 тисячі доларів (величезна сума на той час) він віддав колишній дружині. До кінця своїх днів Ейнштейн піклувався і про неповноцінного Едуарда, писав йому листи, які той навіть не міг прочитати без сторонньої допомоги. Навідуючи синів у Цюриху, Ейнштейн зупинявся у Мілеви в її будинку. Мілева дуже тяжко переживала розлучення, довго перебувала в депресії, лікувалася в психоаналітиків. Померла вона 1948-го у 73-річному віці. Почуття провини перед першою дружиною гнітило Ейнштейна до кінця його днів.

Другий шлюб – із двоюрідною сестрою, останній роман – із радянською шпигункою

У лютому 1917 року 38-літній автор теорії відносності не на жарт захворів. Надзвичайно інтенсивна розумова робота за поганого харчування у воюючій Німеччині (це був берлінський період життя) та без належного догляду спровокувала гостру недугу печінки. Далі додалася жовтуха й виразка шлунка. Доглядати хворого взялася його двою­рідна по материнській лінії та троюрідна по батьківській лінії сестра Ельза Ейнштейн-Ловенталь. Вона була на три роки старша, розлучена, мала двох доньок. Альберт і Ельза дружили з дитинства, нові обставини сприяли їхньому зближенню. Добра, сердечна, по-материнському турботлива – одне слово, типова бюргерша, Ельза дуже любила дбати про свого знаменитого брата. Щойно Мілева дала згоду на розлучення, Альберт і Ельза одружилися. Доньок Ельзи Альберт удочерив і був із ними в чудових стосунках.
«Кочівник» по університетах Європи, Ейнштейн знайшов свій дім. Це почасти пішло йому на користь, а Ельза купалася в променях слави свого чоловіка. Побувавши в їхньому домі, Чарлі Чаплін так описав Ельзу: «З цієї жінки з квадратною фігурою так і струменіла життєва сила. Вона відверто насолоджувалася величчю свого чоловіка й зовсім цього не приховувала, її ентузіазм навіть підкуповував». Один із друзів Ейнштейна тонко підмітив приховану проблему: «Він, у кому завжди було щось богемне, зажив життям буржуа середньої руки... в будинку, типовому для заможної берлінської сім’ї... з гарними меблями, килимами й картинами. Увійшовши, ви відчували, що він тут чужий, як представник богеми в гостях у буржуа».

У численних усних і письмових висловлюваннях Ейнштейна про «священний інститут шлюбу» більше відвертості, ніж такту. Наприклад, відразу після смерті Ельзи 1936 року Ейнштейн писав другові: «Я тут чудово влаштувався, живу, як ведмідь у барлозі, і почуваюся «в своїй тарілці», як ніколи в моєму попередньому, сповненому подій житті». Як бачимо, сліду жалоби навіть для пристойності не вкраплено в текст. Але Ейнштейн не залишився зовсім без жіночої турботи. Після смерті Ельзи молодша рідна сестра Ейнштейна Майя переїхала в його будинок (це було вже у США, в Прінстоні, 1939 року) і налагодила побут своєму великому братові. Вона прожила з ним до своєї смерті в 1951-му.

…Була ще одна кохана жінка в Альберта Ейнштейна – радянська піддана, чарівна шпигунка Маргарита Коненкова. Вчений-теоретик мав на той час 66 літ, а його пасія – 45. У 1998-му на аукціоні «Сотбіс» у Нью-Йорку виставили на продаж годинник генія, малюнок, кілька унікальних фотографій і листи до дружини радянського скульптора Сергія Коненкова Маргарити, датовані 1945–1946 роками. Це все передав організаторам один із її родичів, котрий побажав залишитися невідомим. Здавалося б, нічого дивного, але характер послань ясно давав зрозуміти: між німецьким та американським фізиком і Марго було щось більше, ніж просто дружба. Він називає її «найулюбленішою Маргаритою» і з тугою пише, як нелегко йому без неї живеться. Так світ дізнався про цей останній роман. 

 За матеріалами zn.ua/ukr, novzak.uz.ua.