«Думала, всохну. Та стала пагоном…»
Лучанка з Книги рекордів України описала, як стала... деревом
Цього разу письменниця, поетеса, кандидат філологічних наук, номінантка Книги рекордів України за літературні твори, дописувачка газети «Волинь» Олександра ГАНДЗЮК (на фото) запропонувала нам свою вишукану ліричну поезію
«Я була деревом…»
Я була деревом.
Обчухрав крону, бо широке!
Я стала деревцем.
Зламав верхівку, бо високе!
Я стала брунькою.
Де поділася – не шукав.
Зразу пішов.
І того ж вечора
Тоненьку щепу
Собі знайшов.
Думала, всохну.
Та стала пагоном,
Вигналась поміж трав.
Ти повернувся.
Молив пробачити.
Довго шукав.
Марно гукав.
– Буду тобою завжди милуватися! – заголосив.
Тобі пояснила:
– Я – інше дерево.
Не розумів.
Інший щасливо лепече у сні:
– Широке! – і горнеться.
Інший палає, наче в вогні:
– Високе! – і молиться, неначе Богу.
Хотіла крізь сльози додати:
«Кохаю тебе одного».
Але ж я – інше дерево?!!
* * *
«Це вже не танець –
танго втрьох…»
Це вже не танець –
танго втрьох.
Тож музики не чути.
Зробив назустріч іншій крок.
Та як його забути?
Це вже не танець,
а туман:
Розвіявся й щезає.
Уся його любов – обман,
А іншої – немає.
Це вже не танець, а стрибок
У п’яну пащу ночі.
І ковдра з диму цигарок
Аж виїдає очі.
Це вже не танець
– крок униз.
Душа – розбите скельце.
Це вже не танець –
це стриптиз
оголеного серця.
* * *
«Містом вночі хтось
розвісив плакати…»
Містом вночі хтось розвісив плакати:
«Загублену любов мою
прошу не повертати.
Вона з оливками п’є мартіні.
Катається босою в автомобілі.
Читає вірші свої при свічці.
Купається голою у річці.
Вона сама вся – із сонця й зливи.
Маленька, ніжна, добра, зваблива.
З її подругою мене застала,
Як ніч, зчорніла. В авто – й пропала.
Особливих прикмет наче й нема...
Ні, є, згадав:
У неї очі – як терносливи:
Кого полюбить, буде щасливий.
І ще прикмета – тепер не важлива:
Вона безмірно мене любила.
P.S. Тому, хто душу її залікує,
Винагороду я гарантую».
Тому, хто душу її залікує, Винагороду я гарантую.
Читайте також на volyn.com.ua:
= «Волинянка, ім’я якої занесене у Книгу рекордів України, розкрила «код нескореності»;
= «Усик і письменниця-рекордсменка з Луцька присвятили вірші розстріляному воїну ЗСУ Тимофію Шадурі»;
= «Волинянка з Книги рекордів України: «Нам відкрили філіал потопу...Чому, світе, знову ти мовчиш?».
