A в Національній службі здоров'я України нагадують: «Ваш лікар – людина, а не цілодобовий сервіс».
Чому на Волині лікар не йде додому до старенької пацієнтки
«Добрий день, шановна газета «Волинь». Пишу до вас, щоб розібралися, бо вже не маю сили. Проживаю у Луцьку, мені 88 років: я не можу ходити, маю другу групу інвалідності. Скільки не прошу, щоб прийшов додому лікар, а його нема, і «швидка» теж не хоче їхати. Прізвища не пишу, бо вони мене з’їдять». Лариса П.
Нам вдалося і безпосередньо поспілкуватися з пані Ларисою. Крізь сльози літня жінка розповіла, як важко трудилася увесь свій вік: у селі Старий Мосир, що на Ковельщині, довгий час працювала листоношею, згодом із чоловіком перебралася до Луцька, де влаштувалася санітаркою у Волинську обласну лікарню. Доля не дала дітей, тож усю себе, каже пані Лариса, віддавала роботі, а ще радо гляділа сусідських дітлахів. І в селі, і в місті колеги її надзвичайно шанували. З віком стала серйозно хворіти, після однієї з операцій їй дали другу групу інвалідності. За деякий час помер чоловік. З родичів у неї – рідна сестра, яка теж дуже слабує, а також племінник, який мешкає з сім’єю у Рівному і не може часто приїздити. 3 роки тому жінка поламала ногу в коліні – з тих пір без палиці йти не може, на вулицю ж з третього поверху спускається з двома палицями і то вкрай рідко. Розповідає, що до неї навідується працівниця соцдепартаменту, яка багато в чому їй допомагає. Однак жінка каже, що хотіла би лікарського нагляду, бо час від часу дуже погано почувається: «Телефоную сестрі й кажу, що зовсім нездужаю. А лікар що? Кілька місяців тому прийшла, оглянула і каже, що «будемо лікувати». І більше не приходила. У мене є з нею підписана декларація... Ви знаєте, я ж увесь вік важко працювала... Стільки отримала подяк, що вам не передати. А картини мої, які вишивала, на виставку забирали! Мене так поважали, а тепер нікому я не потрібна!» – жінка промовляла ці слова через сльози.
***
Чи дійсно у лікарів існує неписане правило, що літніх людей часто з численними недугами можна не відвідувати? За відповіддю на це питання і коментарем щодо проблеми читачки наше видання звернулося до заступника начальника управління охорони здоров’я Луцької міської ради Віктора Глухманюка. Ось що він відповів: «Ні, ніяких таких правил немає. Однак є наказ, який передбачає, що відвідування пацієнтів на дому відбувається за рішенням сімейного лікаря. Тобто він орієнтується і на стан здоров’я людини при розмові телефоном, враховує транспортні можливості й інше. Що ж до приїзду «швидкої», то існує чіткий перелік діагнозів і станів, які можуть загрожувати життю людини, при яких оператор цієї служби приймає рішення скерувати за викликом медичну бригаду або ні.
Дописувачка у будь-якому разі може звернутися до керівника свого терапевта зі скаргою чи за роз’ясненням. Якщо ж вона дійсно погано почувається, то родичі можуть привезти її безпосередньо у лікувальний заклад, у приймальне відділення».
Вважається, що огляд вдома абсолютно неефективний, бо немає можливості зробити ЕКГ, провести лабораторну діагностику й інше.
Окрім представника медицини у владі, прокоментувала цю ситуацію і сімейний лікар, яка побажала залишитися анонімною: «Треба виходити з того, які саме проблеми зі здоров’ям у цієї жінки, на що вона скаржиться. Якщо лежача, тоді сімейний лікар може її оглянути вдома за умови, якщо в цьому є необхідність. Насправді вважається, що огляд вдома абсолютно неефективний, бо немає можливості зробити ЕКГ, провести лабораторну діагностику й інше. Власне, такого поняття, як виклик лікаря додому, як було в радянському союзі, немає, оскільки фахівець за цей час, поки буде обслуговувати когось вдома, в амбулаторії міг би оглянути 5–6 людей.
Знову ж таки, важливим є питання, чи надають транспорт. Якщо ні, то громадським транспортом лікар не зобов'язаний їхати на виклик. Загалом багато що залежить і від медика, і від пацієнта. Якщо жінка вважає, що цей лікар її погано обслуговує, може заключити декларацію з іншим, який старатиметься більше».
P.S. Проблема, яку порушує лучанка, вочевидь, не винятково медична. Радше соціальна. Наче й вік, до якого дожила пані Лариса, називається поважним, та вона страждає саме через те, що не має ані особливої поваги, ані уваги. Каже, охоче б переселилася у геріатричний будинок, та не уявляє, як вона у свої майже 90 літ і з таким здоров’ям має пройти медогляд, у якому, як їй повідомили, список з понад десятка лікарів.
Олена КАЛЕНЮК.
Читайте також: «Маю проблеми, треба 7 тисяч»: історії волинян, які потрапили на «гачок» інтернет-шахраїв
