«Ця шахта гриміла на весь колишній Союз...».
А ви бачили, як вмирає волинська шахта?
Це – первісток вугільної галузі Західної України, копальня, яка в червні 1954 року вже почала видавати на-гора перші тонни вугілля. Потім його були мільйони тонн…
Тут народжувалися перші реальні трудові рекорди, впроваджувалися нові передові технології вуглевидобутку та організації праці. Саме тут, а не на Донбасі, Кузбасі чи Караганді – у великих вугільних регіонах колишньої країни. Шахта гриміла на весь колишній Союз, як тоді говорили.
Тут виховалася плеяда досвідчених і працьовитих шахтарів, керівників, гірничих інженерів. А ще тут в часи заснування копальні, в далеких 1950-х, виросло робітниче селище і підприємство стало долею для кількох поколінь місцевих жителів, навколишніх сіл, багатьох волинян.
Пригадую, як ми (а наше село неподалік шахти), дітвора, з великим захопленням поглядали на червону зірку копра, яка завжди світилася (зараз він демонтований), при найменшій нагоді забігали до загальної нарядної, де безплатно пили газовану воду, йшли в шахтарську їдальню, де за кілька копійок могли смачно поїсти. Це – приємні спогади дитинства.
З роками вугільні запаси вичерпувалися, копальня поволі почала занепадати. Але перша до останнього не здавалася: були ліквідовані її наступниці – друга-восьма шахти, від яких залишилися тільки терикони й окремі будівлі. Наймолодша, дев’ята, ще бореться. І, можливо, й на першій досі добували б вугілля, якби гірники не повірили запевненням, що скоро до ладу стане «десятка» – і всі перейдуть на сучасне підприємство. Це, знаєте, як обіцянка про побудову… комунізму.
Як стверджують ветерани, там були солідні позабалансові пласти, хороше «північне крило», але діючою десята так і не стала – й тоді відпала ідея про діяльність першого вугільного підприємства як дільниці десятої. А що тепер?
– А тепер я не можу пройти біля адмінкорпусу шахти додому, – ділиться смутком її колишній гірник, інженер Олександр Злотко. – Мене перепиняє охоронець з автоматом і змушує йти в обхід – через занедбаний парк навпроти, який ми періодично обкошували й доглядали. То з тим автоматом іди на фронт або відстав його вбік, візьми косу і покоси траву між деревами! – спересердя мовив ветеран праці, котрий, як і його батько, все життя тут пропрацював.
На зустрічі місцевих жителів із керівниками Дніпровського підприємства, яке веде ліквідаційні роботи на шахті, директором Західної дирекції з ліквідації шахт Григорієм Баром, головою ліквідаційної комісії Степаном Мундровським, депутатом Нововолинської міської ради Валерієм Мнихом тон задавали жінки. Під час двогодинного емоційного спілкування стало відомо, що люди зовсім не обізнані з тим, що відбувається на їхній колишній рідній підземці. Повідомлень про громадські слухання стосовно планів ліквідації шахти вони… не бачили і не чули.
Керівники структури, яка виграла тендер на виконання робіт згідно з проєктом ліквідації вугільного підприємства, представили план-схему, розповіли про характер робіт. Це – приведення терикона до певної висоти, усунення небезпечних зон, які засиплять землею, там висадять дерева. Також розберуть окремі технічні споруди. Після цього частину приміщень Фонд держмайна і Міністерство енергетики мають передати в комунальну власність міста. Якою буде їхня подальша доля – невідомо.
Виконавці проєкту, який, як зазначають, пройшов необхідну експертизу, кажуть, що воєнізована охорона необхідна, адже на ліквідаційному майданчику перебувають автомобілі, спецтехніка, обладнання, паливно-мастильні матеріли, документація. Але мешканцям замало цієї інформації. Їх турбують питання, чи не помічається підвищення рівня радіаційного фону у зв’язку з розкриттям терикону і хто про це має людей інформувати; що буде після завершення робіт; чи не розкрадають зараз адмінкорпус та інші ресурси тощо.
А чи чули колишні шахтарі про так звану справедливу трансформацію копалень як модель розвитку шахтарського регіону, який має базуватися на соціально прийнятних підходах з урахуванням економічної доцільності та наявної інфраструктури, а також спиратися на досвід європейських країн? Або про проєкт «Підтримка структурних змін у вугільних регіонах України», що фінансується урядом Німеччини, який допоможе регіонам залучити нові інвестиції, передбачає створення нових робочих місць, підтримку економіки країни?
Ні, не чули, хоч про це вже давно говорять у «високих» кабінетах. А на «низах» людям болить душа, коли дивляться, як руйнується все, створене впродовж десятиліть ними, їхніми батькам й дідами. Бо перша шахта – то все їхнє життя.
Алла ЛІСОВА, редакторка відділу економіки газети «Волинь».
Читайте також:
= «Пояснили, як родинам безвісти зниклих та полонених із Волині отримати підтримку»;
= «У селах Волині масово мруть бджоли»;
= «На Західній Україні працюватиме німецький танковий завод».
