Доктор Смерть: історія вбивці у білому халаті

Як все починалося

Гарольд Шипман народився у Ноттінгемі у 1946 році. Він добре вчився у школі та досяг успіхів у спорті. Коли йому було 17, матері поставили страшний діагноз — рак легенів. Поки вона лежала при смерті, син уважно спостерігав, як лікар полегшував її страждання, вводячи морфій. Пізніше експерти припускали, що це був момент, який надихнув Гарольда на садистські способи вбивств.

Після смерті матері під час навчання в медичній школі університету Лідса Шипман одружився, у пари народилося четверо спільних дітей. Гарольд закінчив навчання в 1970 році і почав працювати молодшим лікарем, але швидко піднявся  кар’єрними сходами і став лікарем загальної практики в медичному центрі в Західному Йоркширі.

Саме тут у 1976 році молодого медика спіймали під час підроблення рецептів на демерол — опіоїд, який зазвичай використовують для лікування сильного болю. Шипман став наркозалежним. Його оштрафували, звільнили з роботи та зобов’язали пройти курс лікування наркозалежності.

Гарольд Шипман, здавалося, швидко відновився та повернувся до роботи в медичному центрі Доннібрук у Гайді в 1977-му. Він працював тут наступні 15 років, перш ніж у 1993-му заснував індивідуальну практику. Мав репутацію хорошого спеціаліста. Але ніхто не здогадувався, що в цей самий час «добрий лікар» таємно вбивав своїх пацієнтів.

Ніхто ні про що не підозрював

Був березень 1975 року, коли Шипман прийняв свою першу пацієнтку, 70-річну Єву Лайонс. У той час лікар отримав достатньо діаморфіну, щоб убити сотні людей, але ніхто навіть не підозрював, для чого йому препарат. Хоча того року Шипмана й звільнили за підробку рецептів, його не виключили з Генеральної медичної ради, регулюючого органу лікарів. Натомість він отримав лист-попередження.

Його метод убивства завжди залишався незмінним: Доктор Смерть давав своїм жертвам вбивчу дозу діаморфіну і або спостерігав, як вони помирають на місці, або відправляв їх гинути додому.

Шипман багато разів припиняв і відновлював свою маніакальну діяльність. Але його метод убивства завжди залишався незмінним: Доктор Смерть давав своїм жертвам вбивчу дозу діаморфіну і або спостерігав, як вони помирають на місці, або відправляв їх гинути додому.

Загалом вважається, що він убив 71 пацієнта, працюючи в клініці Доннібрука, а решту — під час своєї індивідуальної практики. Серед його жертв 171 жінка і 44 чоловіки.

На чисту воду вивів... заповіт

Злочини Шипмана були нарешті розкриті після того, як він зробив помилку, спробувавши підробити заповіт однієї зі своїх жертв, 81-річної Кетлін Гранді — колишнього мера свого міста Гайд. Після того, як лікар ввів жінці смертельну дозу діаморфіну, він вибрав поле «кремація» у її заповіті, щоб приховати докази. Потім  використав свою друкарську машинку, щоб повністю виписати її сім’ю із заповіту, залишивши все йому.

Дочці жертви, Анжелі Вудрафф, повідомили про заповіт місцеві адвокати. Вона одразу ж запідозрила щось нечесне та звернулася до поліції. «Думка про те, що мама підписує документ, залишаючи все своєму лікарю, була безглуздою», — казала вона.

Згодом тіло Гранді було ексгумовано в серпні 1998 року, і в її м’язових тканинах знайшли діаморфін. Шипмана заарештували. Протягом наступних двох місяців було ексгумовано тіла ще 11 загиблих. Потім поліції вдалося перевірити ще 14 випадків, коли Шипман вводив смертельні дози діаморфіну, фальшиво реєстрував смерть пацієнтів і підробляв їхні історії хвороби, щоб показати, що вони все одно помирають.

Гарольд Шипман завжди заперечував убивства та відмовлявся співпрацювати з поліцією чи кримінальними психіатрами. Коли його намагалися допитати або показати йому фотографії його жертв, він сидів із заплющеними очима, позіхав і відмовлявся дивитися на будь-які докази.

Поліція могла звинуватити Шипмана лише в 15 вбивствах, але, за різними оцінками, кількість подібних випадків становить від 250 до 450.

У 2000 році Шипмана було засуджено до пожиттєвого ув’язнення в тюрмі Манчестера. Потім його перевели до Вейкфілдської в'язниці у Західному Йоркширі, де він покінчив життя самогубством. 

13 січня 2004 року, напередодні його 58-річчя, Шипмана знайшли повішеним у камері.

Перед цим він сказав своєму офіцеру пробації, що думає про самогубство, щоб його дружина отримувала його пенсію та одноразову допомогу.

Зі смертю Шипмана постає питання, чому він убивав. Було висунуто ряд версій: дехто каже, що він, можливо, мстився за смерть своєї матері, інші висловлюють думку, що введення людям старшого віку діаморфіну було з його боку ніби способом прояву співчуття.

Проте є й твердження, що Доктор Смерть мав комплекс бога і просто потребував довести, що він може забирати життя так само, як і рятувати їх.

За матеріалами tsn.ua.

Читайте також:

= «Мама малюка з Рівного, який став донором для трьох дітей, розповіла, як усе було»;

= «Що робити, коли розбився ртутний термометр»;

= «Поліцейські зупинили водія... воза, у якого виявили 2.12 проміле алкоголю».