Дитині важливо почуватися дорослою.
«Мамо, не керуй!»: як домовлятися з дітьми
– Я сама знаю, як треба, – донька й цього разу відмахнулася від моєї словесної інструкції, як ліпше робити овочевий салат, а я нагадую собі, що мала піти іншим шляхом
У таких випадках думаю, що вона – це копія я у мої чотирнадцять. Це вік, коли здається, що всі поради – це не що інше, як невіра дорослих у тебе й твої можливості. І навіть аргумент, що й мене, маму чотирьох дітей, і зараз частенько повчає моя мама (бо ж кожен має свої лайфхаки), на доньку впливає мало. (Пам’ятаю, як бабуся казала, як краще вправитися на тій же кухні мамі, яка на той час сама уже мала онуків.) Ясно, що в 40 з гаком років життєві поради сприймаєш спокійніше, аніж у дитинстві. А як розмовляти з підлітками?
Перше правило – обережність у формулюванні речення. «Ти зовсім не так робиш», «Грубо нарізаєш», «А чому ти зробила не так, як я казала?» – це все по суті, але всупереч законам підліткової психології, і, певно, не тільки підліткової. Адже це вік, коли дитина демонструє незалежність, самостійність і десь – всезнайство, коли самовпевненість і зухвальство є зброєю проти ворога й друга. Та за лаштунками «сцени життя» те хлопченя чи дівча залишається чутливим до найменшої критики та сповненим сумнівів. Тож мій секретик – це переформатовувати фрази-повчання на такі, що демонструють обмін досвідом. Щось на кшталт такого: «Колись, як була школяркою, то при замішуванні тіста робила одну й ту ж помилку, а тепер знаю важливий момент»... Таку «промову» діти слухають з цікавістю, адже це ж не їх повчають, а мама розказує про свої помилки. (Це навіть дає додатковий плюс: син чи донька зауважують, що нормально й помилятися, і визнавати свою помилку, й навіть жартувати над нею.)
Друге моє правило – не зашкодити бажанню дитини експериментувати, пробувати нове. Наприклад, моя доня тепер любить готувати шаурму й пекти печиво. Правда, іноді ініціативи потребують моєї відваги й жертовності, бо продукти, заплановані на кілька днів, можуть усі витратитися воднораз (тому ліпше обговорювати проєкти заздалегідь). Головне – підтримувати ініціативність дитини. Має бажання пробувати нове, таке, що й мама ще не робила, – вперед. Так зміцнюється надважлива віра в свої сили і формується самостійність. Щось не вдалося – не біда, знаємо ж бо, що істинний досвід – це і здобутки, і помилки.
Якщо маєте свої історії про і для дітей – діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».
Читайте також: «Пам'ятай, що перед тобою людина». Колонка мами 4-х дітей
