Мама 4-літнього Юрка з Рівного попросила послухати, як б’ється серце її сина в грудях 6-річної Соломії

Перебував у критичному стані й потребував термінової пересадки

У ніч з 14 на 15 липня у Ковельському міськрайонному територіальному медичному об’єднанні вчергове за час повномасштабного вторгнення росії провели мультиорганне вилучення органів та пересадку серця. Шанс на повноцінне життя отримав 65-літній чоловік зі Старовижівщини. Донором серця став на два роки молодший земляк із сусіднього села. Такий розподіл зробила електронна система ЄДІСТ, яка проводить вибір найбільш сумісної пари «донор-реципієнт». Печінку і дві нирки (також за розподілом системи ЄДІСТ) забрала до Києва команда фахівців із НІХТ імені О. Шалімова, яка прибула у Ковель спеціально для забору органів.

 Генеральний директор Ковельського МТМО Валентин Вітер написав на фейсбук-сторінці: «Рідні чоловіка, у якого раптово стався інфаркт головного мозку з подальшою мозковою комою, дали згоду на посмертне донорство, за що їм низький уклін. Завдяки їхньому благородному рішенню другий шанс на життя отримали четверо людей. Наш пацієнт, який відтепер житиме з «новим» серцем, перебував у листі очікування на трансплантацію з січня 2023 року.

Як з’ясувалося під час обстежень, перший інфаркт він переніс «на ногах», що дало ускладнення у подальшому. А у травні стався повторний інфаркт – чоловік перебував у критичному стані та потребував термінової пересадки. Шість годин титанічної праці великої команди професіоналів: трансплантологів, хірургів, анестезіологів, середнього та молодшого медичного персоналу – дали позитивний результат. Операція пройшла успішно. Нині усі показники пацієнта в нормі. Він перебуває у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії».

 Зранку я побачила Соломію (6-річна дівчинка з Ковеля. – Ред.), слухала її серце. Морально я до цього була готова. А ось, коли вона прокинулася і покликала маму, то розгубилася. Ось і є та грань «смерть дає життя». Мені полегшало.

Безпосередня вдячність очільника медичного закладу лікарям Володимиру Танському, Дмитрові Парахневичу, Тарасові Окуню, Анатолію Бондарчуку, Сергію Прудкому, Романові Дикому, Іванові Петруку, а також трансплант-координаторам Ользі Танській та Андрієві Мельнику, клініко-діагностичній лабораторії та іншим службам за проведену роботу. А Збройним силам України – за тиху ніч, яка дала можливість врятувати людське життя.

«Смертю смерть подолали»

Вражаючою історією, пов’язаною із посмертним вилученням органів,   поділилася нещодавно на фейсбук-сторінці Катерина Сотникова із Рівного. З її 4-річним Юрчиком сталася біда – крововилив у головний мозок. «Не було провісників, падінь, ударів головою чи будь-якої іншої причини. На жаль, таке буває, вже нема кого звинувачувати, – випадок на мільйон, і він стався саме з моїм сином… Коли мені оголосили результати – мій шок і жах я не забуду ніколи. Я все зрозуміла як лікар, але не могла прийняти як мати. Саме як мати я почала боротися за життя свого єдиного сина, шукати шляхи порятунку, транспортування, вірила та хапалася за всі примарні шанси. За кілька днів моя свідомість почала приймати реальність. А ця сама реальність за роки роботи в реанімації мені дуже близька і зрозуміла. Є неминучість, я знаю, який вигляд вона має. Смерть мозку. Це лише справа часу. Що відбувається далі з тілом, точно бачила не раз».

І ось ця жінка – не лише мати, а й лікар – приймає рішення, яке «збоку виглядає божевіллям і дикістю». Організаційні моменти та транспортування вирішувалися Рівненською обласною дитячою лікарнею та Інститутом серця в Києві. Батьки подякували кожному, хто брав участь у цих подіях. Хлопчика доставили в Київ, в Інститут серця України. Встановлення діагнозу «смерть мозку» – це не так швидко і просто, як здається. Тільки після великих обстежень, констатації та вирішення всіх юридичних аспектів дозволено роботу трансплантологів (пересадили органи трьом діткам). Попри біль і горе, мати хлопчика розповіла, як усе це відбувалося. «Я чекала до глибокої ночі на результат операції. Коли мені сказали, що серце б’ється в іншій дитині, я вперше щиро усміхнулася. Серце мого сина б’ється! – розповідала мама (пізніше вона дізналася про ще двох врятованих хлопчиків із клініки «Охматдит», щиро пораділа, що у цих дітей буде шанс на здорове життя). –… Зранку я побачила Соломію (6-річна дівчинка з Ковеля. – Ред.), слухала її серце. Морально я до цього була готова. А ось коли вона прокинулася і покликала маму, то розгубилася. Ось і є та грань «смерть дає життя». Мені полегшало», – сказала мати Юри.

А ще Катерина Сотникова зауважила: «А тепер щодо мого «я», яке постійно звучить у всій цій історії. Ось це «я» складається з двох половинок: Каті та Михайла, і тільки так! Ми давно стали одним цілим. Мій чоловік – це мій захист, стіна та підтримка. Ні разу він не засумнівався в моїх намірах і рішеннях, повністю довіряв моїм медичним знанням та досвіду. І кожна наша дія була разом обдумана та узгоджена. Його сила духу – це моя опора. Він неймовірний чоловік, коханий чоловік і тато. Без його підтримки не було б цих подій, у мене просто не вистачило б сил...». 

Марина ЛУГОВА.

Читайте також: «Вже усміхається»: рідні розповіли про стан дівчинки з Волині, якій зробили трансплантацію серця