«Уже вдалося відправити на передову шість авто, зараз «на підході» ще два», – каже Валерій Люцлянович (праворуч).
«Донеччину я знаю вже краще, ніж Волинь!»
Нововолинський волонтер Валерій Курстак вивчив цей регіон за більш як сто поїздок на Схід
«Волонтер – не професія, а поклик душі». Так розуміє свій життєвий вибір нововолинський волонтер, підприємець Валерій Курстак. І ця справа для нього – не нова.
Валерій Люцлянович ще з 2014 року займається постачанням усього необхідного нашим бійцям. Якось він пожартував, що Донеччину знає вже краще, ніж Волинь. Усіма її дорогами, які добре вивчив за понад сотню поїздок на Схід, доводилося не лише доправляти військове обмундирування, техніку, продукти, засоби гігієни, а й виконувати важку місію – привозити полеглих. Траплялося, що їхали під обстрілами, за різної погоди, навіть коли за вікном автівки було мінус 20 або плюс 35…
За волонтерську діяльність Валерій Курстак у 2015 році нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
З початком повномасштабної війни роботу він активізував. Бо як же інакше? Пригадує перші минулорічні поїздки, коли не знали, чи повернуться живими…
– Зараз я більше працюю на місці. Налагодив контакти щодо постачання автомобілів на фронт, – розповів. – Уже вдалося відправити шість машин, зараз «на підході» ще дві.
За словами волонтера, цьому передує копітка підготовка. Пригнане авто треба відремонтувати, поміняти мастило, фільтри, інколи – пофарбувати тощо. Виручають друзі, які, хоч і беруть кошти, але, як правило, завжди роблять знижку. В пору дефіциту електроенергії активно займалися виготовленням і відправкою в зону бойових дій буржуйок, окопних свічок, генераторів. Левову частку цього взяв на себе благодійний фонд «Перемога УА», в якому головує Курстак.
Доводилося не лише доправляти військове обмундирування, техніку, продукти, засоби гігієни, а й виконувати важку місію – привозити полеглих. Траплялося, що їхали під обстрілами.
Налагодили постачання антидронових гвинтівок. Валерій Люцлянович сам особисто їздить в один із обласних центрів, де їх випускають. Нещодавно вдалося передати бійцям цю потрібну річ завдяки коштам, які зібрали активні жінки із сусіднього Володимира. Перед тим покупку здійснили працівники виконкому Нововолинської міської ради.
Тісно співпрацюють з обласним благодійним фондом «Віримо в Перемогу», волонтерами Луцька, Рівного, Києва. За їхнього сприяння вдалося також матеріально підтримати родини бійців, які воюють на фронті, а також найменш захищені верстви людей, які змушені були втікати від війни, інвалідів.
Майже щодня до Валерія Курстака – черги людей, які приходять із найрізноманітнішими питаннями, телефон у нього теж «червоний» від дзвінків. Допомагає панові Валерію у щоденній рутинній, але такій потрібній роботі переселенка з Херсонщини, малою батьківщиною якої є селище Благодатне, Світлана Заборовська.
Валерій Курстак годинами може розповідати про ситуацію на фронті, бо майже щодня контактує з військовими, про потреби наших захисників. А ще – більше говорить про тих людей, які не відмовляють у будь-якій допомозі. Серед них називає директорку Нововолинського олійного заводу Вікторію Бубелу, волонтерів Олександра Фісаюка, священника Олександра Горевича й багатьох інших.
І, як би банально це не звучало, сила – в єдності. Разом переможемо найстрашнішого ворога!
* Вихід цього матеріалу став можливим завдяки фінансовій підтримці Програми з допомоги та розвитку українських медіа (Ukrainian Media Aid and Development Program), частково профінансованій Міністерством закордонних справ Швеції (Swedish Ministry for Foreign Affairs).
