Нащадок найсильнішої людини планети віддав життя у бою з росіянами

Іван Завольський народився в 1980 році в Ужгороді у дружній багатодітній родині. Ріс із трьома сестрами і багато часу приділяв спорту. Чоловік дуже пишався своєю спорідненістю із відомим силачем Фірцаком, який валив суперників одним ударом, гнув руками сувеніри із цвяхів та своєю міццю вразив королеву Великобританії. Іван і сам займався важкою атлетикою – перемагав та ставав призером різних змагань, отримав звання кандидата у майстри спорту, але спорт не став справою його життя, хоч і був її важливою частиною.

Ужгородець виявився талановитим столяром. Ті, хто знав Завольського, казали, що він мав просто золоті руки. Якийсь час чоловік працював за кордоном та постійно вдосконалював свої професійні навички. У 21 рік Іван уперше став батьком, а через 9 літ у нього народилася друга дочка. Він обожнював своїх дівчат – сім’я завжди була сенсом та стимулом для ужгородського силача. «Однак його життя було непростим, у 37 поховав дружину і з гідністю виховував та поставив на ноги двох дочок. При цьому ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто до нього звертався, навіть у найважчі часи вмів підтримати і словом, і ділом. Згодом доля подарувала йому зустріч із жінкою, яка знову зробила його щасливим», – йдеться у заяві Ужгородської міської ради.

З перших днів повномасштабної війни з росією Іван став волонтером та багато допомагав постраждалим від агресії рф. Однак у певний момент вирішив, що більше не хоче бути спостерігачем. Важкоатлет вирушив на фронт, щоб захищати Україну та свою родину зі зброєю в руках. У лавах ЗСУ ужгородець узяв позивний Танк, який повністю відповідав його характеру – навіть на фронті побратими Завольського почувалися поряд із ним, наче за кам’яною стіною. 

Ужгородець виявився талановитим столяром. Ті, хто знав Завольського, казали, що він мав просто золоті руки.

13 червня захиснику виповнилося 43 роки. А 25 червня на Луганщині Іван зустрів свій останній бій...

В українського захисника залишилися дві доньки – старша Анастасія та молодша Валерія. «Батько був світлою людиною, доброю і відданою. В нього складна доля, не кожен би витримав подібне. Він був сильним. Найсильнішим чоловіком в моїх очах... Він – мій Кротон. Мій Батько. Моя Опора та Підтримка. Мій захисник. Мій Герой, моя Гордість і моя Душа. Разом з ним зупинилась частинка мого серця, яка навіки буде належати лише йому», – написала після загибелі батька Анастасія Завольська.

Анастасія розповіла, що тато завжди хотів, щоб його дочки, його принцеси ним пишалися. Він хотів бути їхнім героєм, хотів довести, що у них найкращий батько. «Шкода, що я розумію це тільки зараз. Ми пишаємось тобою, тату. І зробимо все для того, щоб ти пишався нами. Ти залишив мені наш головний скарб і знаю, у тебе немає сумнівів, що я його збережу. Ти – наш ангел і завжди будеш десь поруч. Поки битиметься моє серце, я вічно пишатимусь і пам’ятатиму тебе», – пообіцяла Анастасія.

На прощання з Іваном Завольським в Ужгороді прийшли рідні та близькі, друзі та військовослужбовці, мер міста Богдан Андрєєв, духовенство та жителі громади. Після заупокійної літургії жалобна хода пройшла до Пагорба Слави, де Героя поховали з військовими почестями.

Вічна слава!

Читайте також: 91-річна бабця зворушила полум'яною промовою на концерті Kozak System.