Оксана Тереля і Марія Доліновська (справа).
Нововолинська краєзнавиця показала вінчальні рушники, вишиті майже століття тому
В шахтарському місті відроджують національну спадщину
Вдома в Нововолинську й поза його межами збирачка старовинного одягу, краєзнавиця Марія Доліновська продовжує активну підготовку видання етнографічного альбому «Над Бугом-рікою».
Один із головних напрямків цієї роботи – опрацювання та ідентифікація вишитого одягу рідного краю. До пані Марії долучається чимало небайдужих краян, які цікавляться нашою минувшиною.
Так, нещодавно жителька Нововолинська Оксана Тереля-Микитюк принесла надзвичайно цінні експонати своєї родини. Зокрема, весільний одяг Шимчук Параски Іванівни та Гуліти Прокопа Климовича, 1910 року народження, жителів села Малий Щенятин.
До комплекту увійшли дві шлюбні сорочки (чоловіча і жіноча), запаска нареченої і два весільних рушники, які вішали на вінчальні ікони. Вінчання молодих відбулось в 1931 році в одній з церков Іваничів.
Шлюбні сорочки - надзвичайної краси, вишиті нареченою, були для Параски теплим спогадом про коханого чоловіка, який не повернувся з фронтів Другої світової війни.
Шлюбні сорочки надзвичайної краси, вишиті нареченою, були для Параски теплим спогадом про коханого чоловіка, який не повернувся з фронтів Другої світової війни. В 1943 році вона отримала повідомлення про його загибель в Польщі.
Однак не зламалася - трудилася, виховала дітей. Мала щире серце і чуттєву душу, як могла, допомагала односельцям. Зокрема, займалася і лікуванням. Спалювала «рожу», виливала переляк. Залишила про себе добру згадку серед людей. А нам, нащадкам, -- чудові сорочки, вишиті з великої любові.
Марія Доліновська сердечно подякувала родинам Галини Бубели й Оксани Терелі за збережені скарби, спогади, які багато про що розповідають.
Сприяють благородній справі Марії Доліновської краєзнавчі експедиції наукового працівника міського історичного музею, кандидата наук Юрія Велінця.
Так, нещодавно з села Грибовиця Нововолинської територіальної громади науковець привіз десятки фотографій міжвоєнної доби та радянського періоду, які прекрасно візуалізують історію села ХХ ст. А також три вишиті сорочки, кожух, камізельку та рушник, які передали в музей. Ці старожитності – свідки колишніх часів, які відображають нашу національну спадщину.
Роксолана Вишневич.
Читайте також:У колекції вишиванок волинської майстрині є сорочки, яким понад 120 років
