«Єдина міська стратегія у Луцьку – це телефонний дзвінок міському голові від справжнього боса»

Заява з приводу моєї відмови від депутатства у Луцькій міській раді.

«Я категорично не сприймаю і не визнаю ту політичну систему, яка вже вибудувалась і тепер укріплюється в місті Луцьку (та й принципі в області, чого там применшувати).

Ось ця система (на мою суб'єктивну думку):

1. Весь вплив і вся влада практично віддані в руки одній людині.

2. Людина, в руках якої вся влада, знаходиться десь далеко від лучан та їхніх проблем. «Зовнішнє управління», «колонія», назвіть, як зручно.

3. Вся влада віддана людині з дуже сумнівною репутацією.

Це я про Палицю.

Чогось багато людей вважають, що сценарій з цих трьох пунктів зробить наше місто успішним, конкурентним, процвітаючим, прогресивним. А я вважаю, що навпаки. І максимум визнання на всеукраїнському, чи міжнародному рівні – це скандал на тему московського патріархату, або чергова «героїчна» битва з фемінізмом.

Також я вважаю, скільки б стратегій за грантові кошти сумлінні лучанин не розробили, єдина міська стратегія – це телефонний дзвінок міському голові від справжнього боса.

Я наголошую, мій протест не проти окремих рішень (бо ті можуть бути непоганими), а проти системи і людей, які її підтримують. Системи, в якій у будь-яких справах чи то земельних, чи то економічних, чи то господарських, чи культурних, завжди перемагатимуть «пустовіти».

Я не планую із цим нічого робити. Надто довго я був за межами своєї «бульбашки», щоб остаточно переконатись, що це насправді нікому не потрібно. І надто чужим станом на зараз мені став Луцьк, щоб перейматись його долею.

Всі інші причини (а вони є) – другорядні.

На цьому свою політичну кар'єру оголошую завершеною.

Колегам, які борються – повага і моя посильна допомога. Тим, хто хоче протиснутись між крапельками – погляд з нотками докору.

Я хотів і планував відстоювати таку свою позицію з трибуни міської ради, чи на ефірах умовно незалежних ЗМІ, але війна забрала в мене цю можливість. Тому, я висловлюю її так, як можу – грюкаючи дверима.

Фото для привернення уваги. Щоразу, коли бачу себе такого, здається, що «дембель» став на день ближчим. Хоч це і не так», – написав Юрій Моклиця на своїй сторінці у Фейсбук

Читайте також:

= «У збірній України з волейболу покарали головного бунтівника?»​;

= «Футболіст Роналду обманює покупців своєї брендової води»;

= «У селищі на Волині можна пограти гігантські шашки».