«Лікар – це і вчитель, і психолог, і філософ. Бо лікувати тіло й не заглянути в душу – неправильно», – наголошує Лариса Духневич.
Головна медикиня Луцької громади про найбільшу медичну проблему та... ін’єкцію путіну
«Найбільша проблема нашої медицини – це невідповідність між конституційними гарантіями і їх фінансовим забезпеченням»
Так вважає генеральний директор Медичного об’єднання Луцької міської територіальної громади, головний лікар комунального закладу «Луцька міська клінічна лікарня», заслужений лікар України, кандидат медичних наук Лариса Духневич (на фото).
Кожна розмова з нею – це урок професіоналізму. Тож ми не сумнівалися, кому напередодні Дня медичного працівника України, який цьогоріч уперше відзначають 27 липня, запропонувати наше бліц-опитування. Бо вже давно знаємо, що медицина для Лариси Петрівни – це її життя. «Повністю, без залишку».
Анкета читача «Волині»:
1. Прізвище, ім’я, по батькові, професія... Духневич Лариса Петрівна, лікар.
2. З газетою «Волинь» я... маю досить тривалі стосунки. Вважаю, що газета завжди залишається взірцем професіоналізму, порядності та неупередженості.
3. Медицина для мене... – це моє життя. Повністю, без залишку.
4. Якби не професія «людини в білому халаті», то який фах ви б обрали? Іншої думки ніколи не було. Тільки лікар. Тепер розумію, що лікар – це і вчитель, і психолог, і філософ. Бо лікувати тіло й не заглянути в душу – неправильно. Ще грецький лікар золотої доби Афін Гіппократ (близько 460 до н. е. – 370 до н. е.) казав: «Якщо пацієнт вирішуватиме, до якого лікаря звернутися – до того, який лікує травами, чи до іншого, який лікує ножем, то він насамперед звернеться до того, який лікує словом».
5. Які три найбільші проблеми нинішньої медицини?
1) Невідповідність між конституційними гарантіями і їх фінансовим забезпеченням. Це основне, все решта – похідне.
2) Потрібно навчити суспільство бути відповідальним за своє здоров’я.
3) Навчити людей поважати професію лікаря.
6. Коли в Україні буде запроваджена страхова медицина? Про це лише говорять. На жаль, давно...
7. Охарактеризуйте себе трьома словами як керівника... Професіоналізм, вимогливість до себе і до інших, людяність.
8. Коли вкотре звучить сирена повітряної тривоги, я... продовжую робити свою роботу. Незалежно де.
9. Чи ставили ви собі запитання протягом останніх півтора року: «Чому я не виїхала за кордон?». Звичайно, як і всі. Але я потрібна тут, бо хто ж, як не ми....
10. Чи могли б вколоти смертельну ін’єкцію путіну? Нехай краще його судять. А за вироком нашого народу – так.
Чи вколола б смертельну ін’єкцію путіну? За вироком нашого народу – так.
11. Мене проймає до сліз, коли... гинуть наші хлопці... Найкращі... Коли гинуть діти... Коли руйнується наша квітуча земля.
12. Три людини, яким я найбільше вдячна у житті... Це – батьки, вчителі, колектив і люди, які біля мене, які повірили в мене. За все вдячна Богу.
13. У післяробочий час я... з насолодою займаюся домашніми справами, слухаю музику.
14. Які три книги взяли б із собою на безлюдний острів? Насамперед – Біблію, потім «Кобзар» Тараса Шевченка, твори Мирослава Дочинця («Вічник», «Многії літа. Благії літа», «Золотий час», «Синій зошит») і книги Станіслава Хохеля.
15. Поезія, яку я вивчила останнім часом (Лариса Петрівна – чудовий читець і знавець поетичного слова. – Ред.)... З останнього – це віршовані рядки Омара Хаяма, Віталія Іващенка і особливо Шекспіра – там така глибина.
16. Коли б можна було прокрутити стрічку життя назад, що б ви підправили чи навіть викреслили? В житті щось радує, щось вчить, дає досвід. Для балансу потрібне все.
17. Якби зустріли Бога, яке б запитання поставили йому? Коли розквітне Україна?
Записав Олександр ЗГОРАНЕЦЬ.
Читайте також: «Волинський воїн на передовій: «Вірю у Смерть, бо я її бачив, коли закривав очі загиблим побратимам...».
