Спрямувати на взаємодію дітей реально!
«Ви ж брати!»: колонка для батьків і не тільки
– Хай він іде від мене, мамо! Він чіпляється! – Ні-ні! Це ти маєш піти в іншу кімнату! Звук із твого телефона дуже дратує! І ти ще малий мені вказувати!
Менший і середній син відносно не злобливо перекидалися репліками, намагаючись відстояти свій простір у кімнаті. Один пробував заручитися підтримкою мами, а інший апелював до того, що старший. Я не втручалася, даючи обом можливість намацати мирний вихід із ситуації. Вони перегиркувалися, аж поки старшому не спало на думку запропонувати меншому навушники. Отже, справилися! Насправді це дуже круто, що діти можуть впоратися без дорослого. Шукаючи, як подолати проблему, вони наживо вивчають реакції «суперника» й підбирають нові й нові ключики до дверей на вихід.
Тема «дружніх» стосунків між дітьми у сім’ї для мене набула пріоритету, відколи стала підростати друга дитина, а з народженням ще двох намалювалися нові шари спілкування. Тож я всіляко заохочую їх дбати одне про одного, ділитися гостинцями, думками й мріями. (І так приємно, коли донька перейняла моє питання до неї «Як минув день?» і тепер ставить його найменшенькому братові.) Як і кожну маму, мене «знищують» дитячі міжусобиці, однак і змушують шукати інформацію, як з тим справляються професіонали.
Недавно з’ясувала, що поширена думка про те, що діти сваряться й б’ються між собою, бо передусім конкурують за увагу мами чи тата, неправдива. Американські дослідники проаналізували відео з камер спостереження у кімнатах окремих сімей, які виховували кількох дітей, а потім групували позитивні і негативні дії чи слова братів і сестер при грі чи іншій взаємодії. Образи чи насаджування своєї думки старшого меншому фіксували навіть тоді, коли батьки не були поруч і коли діти їх не згадували. Одночасно сімейні психологи рахували кількість позитивних і протилежних моментів у тих стосунках. Якщо виходило хоча б 50 на 50, то вони робили позитивні висновки про внутрісімейні взаємини.
Приміром, такі бали отримав один 10-літній хлопчина, який, показуючи удвічі меншій сестрі, як будувати намет, і прозивав її, і підхвалював. Мала ж реагувала на докори відносно мужньо. В навчанні спілкуватися ці діти мають хороші перспективи. Дослідники на основі побаченого навіть розробили курси-тренінги, на яких показували хлопчикам та дівчаткам, як спілкуватися з братами й сестрами конструктивно.
Був у тому дослідженні ще один цікавий момент: психологи аналізували американські мультики й казки, у яких є взаємодія в сім’ї. На превеликий подив, вони з’ясували, що у продуктах, створених дорослими для дітей, демонструється більше негативного у взаєминах дітей, аніж позитивного. Тобто проблема як факт фіксується, але, як її вирішити, малим показує мало хто.
Висновок з того всього один: діти навчаються всьому, навіть гарному ставленню одне до одного. Важливо їм це показувати, розказувати або направляти іншими методами.
Якщо маєте свої історії про і для дітей – діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».
Читайте також:Колонка мами: «Як навчитися культурно сваритися з дітьми»
