Все буде Україна!
Це наше літо. Хоч і вкрадене у нас
Повне відтінків і барв, залите сонцем, емоціями, пронизане щастям і болем водночас... Не таке, як усі попередні. Контрастне
Воно тепле. Як на замовлення: не надто спекотне, комфортне. Для легеньких суконь, що розвіваються на вітрі. Але не для бронежилетів і берців під палючим сонцем в окопах. Усе-таки воно зажарке...
Воно манить широкими плесами річок і озер, біля яких можна медитувати годинами, милуючись, як наздоганяють одна одну хвильки. І розбризкується краплями теплої водички на пляжах. І струменить фонтанами крові наших
Захисників — тих, хто, не шкодуючи, віддає життя за наше майбутнє… Вони не мають ні секунди на відпочинок. Як тримаються? Сталеві люди...
Моторошно гримить грозою. Коли аж дрижать шибки, але ти, крадькома поглядаючи у вікно, знаєш, що негода скоро мине — і можна буде повернутися до своїх справ. Воно гримить вибухами ракет і гуркотом дронів. Коли дивишся карту повітряних тривог і розумієш, що з черговим прильотом знову полетять у небо чиїсь невинні життя. Як в понеділок у Кривому Розі, де російська ракета знесла пів під’їзду житлового будинку і знову вбила мирних людей.
Воно манить ягодами у лісі. Налитими соком і теплом чорницями, ожинами, малиною, що рясно погойдуються на тоненьких стеблах. І лякає табличками «Обережно: міни!». А місцеві мешканці, що знають ті ліси, як свої п’ять пальців, і все життя звикли ходити по ягоди і гриби, йдуть попри заборону. І підриваються…
Воно дзвенить повними колосками пшениці на полях працьовитих господарів, що трудяться в тилу. І шумить буйними травами необроблених ланів, де тривають воєнні дії. По цих облогах, що тягнуться чіткою зеленою смугою, лінію фронту добре видно навіть із космосу…
Його контрасти скрізь. Воно майорить барвистими панамами на пляжах і гірко лягає чорною хусткою на голову молодої вдови захисника, у якої земля йде з-під ніг… Дзвенить сміхом і розривається плачем. Гупає музикою в ресторанах і розриває душу пронизливою «Плине кача», коли навіки траурні кортежі везуть додому загиблих Героїв...
Ще одне вкрадене у нас літо... Але воно є. Завдяки тим, хто тримає небо над нами. І тим, хто тримав...
Читайте також: «На цій землі головне набутися разом».
