Пенсіонерка, син якої на фронті, спекла тисячу хлібин для військових

Жінка почала пекти хліб для наших захисників ще на початку повномасштабного вторгнення, коли її син Андрій вступив до лав ЗСУ. Вона випікала ароматні хлібини, а її невістка Надя займалася збором і відправленням передач на передову.

Іноді додаю до тіста кмин і льон.

Як пише «Сільський господар», спершу хліб надсилали тільки Андрієві та його побратимам. Згодом почали випікати більше та доставляти всім односельцям, які захищають Батьківщину. З часом пенсіонерка у себе вдома налагодила своєрідний цех із виробництва хліба, де працювала сама: розпалювала піч, самотужки носила, а інколи й колола дрова, коли нікого було попросити, сама замішувала тісто.

За понад рік війни Галина Вандяк спекла майже тисячу буханок. Спершу місила з власного борошна. Згодом Леся Лебухорська, волонтерка та мама загиблого воїна, Героя України, запропонувала працювати разом. Коли пані Леся готувала черговий збір на передову, то привозила пані Галині борошно і все необхідне для майбутньої партії хліба. Так пекарка стала частиною місцевого волонтерського руху. З часом у затишну оселю землячки почали сходитися люди. Сусіди та знайомі приносили продукти для тіста, а жінка пекла ароматні хлібини для їхніх синів, чоловіків, братів, батьків, які перебувають на фронті. За один заміс пенсіонерка випікає 11–12 хлібин, кожна з яких важить по 2 кг. За день таких замісів може бути три-чотири. Каже, що користується звичним рецептом, іноді додає до тіста кмин і льон.

Коли вийшла заміж, вони з чоловіком побудували свій дім, де вимурували величеньку піч. Родина навіть певний час пекла хліб на продаж. На бучацькому базарі запашні та смачні буханки від сім’ї Вандяків розходилися вмить.

Розпалювала піч, самотужки носила, а інколи й колола дрова, коли нікого було попросити, сама замішувала тісто.

«Печу хліб, бо саме так можу допомогти своїй дитині та всім тим, хто воює за нас, – ділиться роздумами пані Галина. – Тішуся, що хоч цим можу їх підтримати. Випікати починаю зрання, встаю о шостій, тоді встигаю до обіду спекти кілька партій. Яким вийде хліб, залежить від багатьох чинників: якості борошна, дріжджів, погоди та настрою. Тому під час кожного замісу налаштовуюся на позитив, молюся. Прошу в Бога допомоги, щоб хліб вдався гарний і смачний, а ще благаю, щоби Господь дав сил та здоров’я кожному, хто куштуватиме мої буханці. Гадаю, наші воїни потребують хліба, який пахне домом і теплом…».

Пані Галина звикла до праці, усе життя працювала на сезонних роботах. Вона – багатодітна мати, яка виростила шістьох дітей, котрі вже створили власні сім’ї. Зростають 12 онуків. Інколи жінка жартує, що «одного п’єца» (печі) хліба якраз вистачає, щоби прийняти в гостях усіх онучат…

Ольга ФОРТЕЛЬНА

Читайте також: «Ми вам – офіс і машину, ви нам – офіцера: волинська громада підписала меморандум».