Фільм під назвою «Щастя»

Уперше в хаті, прийшов з мамою нареченої знайомитись, а сидить за столом і чіпляється мало не до кожного сказаного нею слова. Раптом розгледів, що у неї шия довга, як у жирафа, що вона недовірлива, мов зебра, але він все одно її приручив… «І гарний він, і інститут закінчив, а виховання бракує. Причому тут весь зоопарк, з яким порівнює її Оленку? Чому вона не звертає уваги на його примітивні жарти, дозволяє отак нахабно поводитися й відверто глузувати над нею?» – ніяк не могла заспокоїтись Галина.

– Цей Вадим не любить тебе, доню, – сказала Олені, коли гість пішов. – Ви занадто різні. Боюся, не будеш ти з ним щасливою.

– Та я вже найщасливіша в світі, матусю! Ти навіть не уявляєш, як сильно я його кохаю! Пам’ятаєш, ти якось прочитала мені у Андре Моруа: «Джерело любові швидше в нас, ніж в коханій істоті»? Можливо, й у мене так…
Вадимова поведінка на весіллі ще більше засмутила тещу. Такий вже зухвалий та набундючений сидів за святковим столом у ресторані, наче його сюди проти волі привезли. На вигуки гостей «Гірко!» жених цілував свою красунечку наречену з дивною байдужістю, для годиться. Вона барвіночком стелилася навколо нього, а він навіть жодного разу на танець не запросив. Гарний настрій десь взявся у нього лише тоді, коли подаровані гроші підраховував. Добре, що тато не бачить цього зятя, два роки тому підступна хвороба обірвала його життя...

Пів року у них ніби все було гаразд. А тоді почав її коханий чоловік, який працював виконробом на будівництві, приходити ввечері додому напідпитку. Терпіти запах спиртного молода дружина не могла, тож почалися сварки, сльози. Вадимових обіцянок перестати пити вистачало на один-два тижні. Згодом і зарплату перестав приносити. За два роки Оленчина любов досягла тієї межі, за якою були лише біль і відчай. Врешті вона одного ранку, на ще тверезу чоловікову голову, рішуче сказала:
– Я втомилася терпіти твоє пияцтво. Від тебе ж дітей мати не можна, а я хочу стати мамою. Тому обирай: або я – або горілка!
– Звісно, що горілка! Які діти? Така розумна, а нічого не розумієш…
Олену рятувала улюблена справа на фірмі. Там вона на весь день забувала про свою біду. Дорогою додому вечорами обговорювала виробничі питання з дуже симпатичним і уважним колегою Максимом, який, виявилось, мешкав на одній з нею вулиці. Звідки їй було знати, що цей хлопець ще задовго до її заміжжя закохався в неї? Працювали в одному колективі, але закохана у Вадима Олена його ніколи не помічала. Максим же страшенно переживав, боявся навіть думати, що втратив її навіки...
Тікав сам від себе. Мамі було дуже важко на серці, коли спостерігала за ним. Від неньки нічого не приховаєш.
– Не переживай, Максимчику. Якщо Олена – твоя доля, то нікуди вона від тебе не дінеться.
– Мамо, вона вже заміжня…
– То й що? На все воля Божа. Наберись терпіння і чекай. Або шукай собі іншу дівчину до душі.
– Ніколи мені більше цього не кажи, мамо. Я – однолюб!

Якщо Олена – твоя доля, то нікуди вона від тебе не дінеться.

Як побачив заплакану Оленку і краєм вуха почув від колег, що вона пішла від чоловіка, серце ніби завмерло на якусь мить. Не знав, чи радіти цій новині. Просто вирішив непомітно підставляти своє плече, аби швидше кохана змогла впоратися з болем. 

Та недовго, як говорять в народі, музика грала. На горизонті знову з’явився Вадим. Він кілька разів побачив «колишню» в компанії іншого й вирішив будь-що повернути її. Так би мовити, зі спортивного інтересу. Вона його любить, то лише помани – прибіжить. Клявся-божився, що «його кохання спалахнуло ще дужче, він не може жити без своєї Оленки». І вона… повірила.

Галина боялася, що з цією душевною травмою донька нескоро впорається. Бо Вадим і не думав прощатися з чаркою. З мільярдів людей її Оленка обрала й любила тільки його одного. Та коли, врешті, остаточно зрозуміла, що він не гідний її кохання, не картала себе й не звинувачувала весь світ у своїй проблемі, а зібрала волю в кулачок і впевнено пішла далі по життю... До Максима!

Вона погодилась на його пропозицію стати дружиною. Олені було дуже комфортно з ним, затишно, спокійно. Удвох з нетерпінням чекали народження донечки. Та коли приїхав забирати їх із Даринкою з пологового будинку, зрозуміла, як їй бракувало його в ці дні, яке дивне почуття любові переповнює все її єство. І прийшла до Олени серед зими весна!!!

За два роки у сімейному гніздечку з’явилася ще одна донька – Катруся. 

Та громом серед ясного неба прийшла в Україну повномасштабна війна з рашистами, завила сиренами. Максим відразу ж пішов до військкомату. Для Олени з доньками почали нескінченно тягнутися тривожні години від дзвінка до дзвінка з фронту. Місяць за місяцем. І раптом він без повідомлення приїхав напередодні Дня державності в короткострокову відпустку. Скільки ж було сліз радості! Відразу вирішили здійснити свою сімейну мрію: придбали татові вишиванку, а дівчатам – вишиті сукні, й під гарну українську пісню записали десятихвилинний ролик під назвою «Щастя». У цьому фільмі вони, взявшись за руки, танцювали і безтурботно веселилися серед зелених дерев та розкішних літніх квітів на своєму обійсті…

Таїсія КРИСЬКО, vinteres.info