У київському госпіталі «зібрали по частинах» воїна, який збив російський літак

 Після звільнення Київщини хлопець воював на різних напрямках – від Херсонщини до Бахмута, а чотири місяці тому отримав важкі поранення.

У столичному госпіталі, де Альберт відновлюється від ран, військового провідали Петро і Марина Порошенки. Петро Олексійович згадує: 5 березня він разом із бійцями 206-го батальйону ТрО поїхав в Ірпінь, де в той день організували евакуацію місцевих мешканців. Там і познайомились з Альбертом, який буквально за дві години до того збив російський винищувач.

 Порошенко каже, що це врятувало сотні, а може, й тисячі життів, бо ворожі літаки практично рівняли із землею приірпінські містечка, не даючи змоги врятуватися жінкам, дітям та немічним людям.

 Молодий військовий тоді спеціально відкрив своє обличчя, щоб мама побачила його в новинах і зрозуміла: він живий і все гаразд. «Через дві години до мене підходить хлопчина у військовій формі, якого я раніше не бачив, торкає мене за плече і каже, що до мене приїхав Петро Олексійович. А я дивуюся: «Ти що, жартуєш? Як Петро Олексійович приїхав сюди? Тут стріляють і бомблять». Я подивився – справді, Петро Олексійович з людьми розмовляє, а потім підходить до мене, – згадує військовий. – Я тоді погодився без балаклави дати інтерв’ю, бо я не мав з мамою зв’язку з 24 лютого до 5 березня. Знав, що моя мама в будь-якому випадку в новинах побачить, бо там дуже багато було репортерів», – згадує хлопець і додає, що на Київському напрямку тоді втратив майже всіх побратимів.

За нашими плечима – наші сім’ї. Якщо ми не будемо битися до кінця, вони загинуть. Але ми цього не допустимо і будемо стояти.

«5 березня якраз Петро Олексійович приїхав через дві години після того, як я збив той літак. Збив на вулиці Новоірпінській з п’ятого разу, тому що чотири рази у мене ракета не дійшла. Я різні ракети міняв і з п’ятого разу збив. Чотири рази він нас бомбардував», – додає хлопець.

Зараз ненька біля нього в госпіталі.  «Мама зі мною тут два місяці, допомагає мені робити фізичні вправи, я реабілітуюся. Вона знала, що я не здамся і що буду воювати до кінця. На щастя, ми росіян вчасно зупинили, – каже Альберт. – Я пішов служити у червні 2021 року на контракт у 80-ту окрему штурмову бригаду. Був на всіх напрямках, починаючи з Київського, потім на Херсонському, Луганському, Харківському і потім на Донецькому напрямку».

День, коли отримав поранення біля Бахмута, пам’ятає не дуже добре. «На Бахмутському напрямку я був останні чотири місяці і чотири місяці вже тут лежу. Ми знаємо, що за нашими плечима – наші сім’ї. Якщо ми не будемо битися до кінця, вони загинуть. Але ми цього не допустимо і будемо стояти», – говорить хлопець.

«Ти пройшов через такі місця, що побратими, з якими служив, повернулися на щиті. А ти – залишився живим. У Києві тебе зібрали по частинах. Тоді, 5 березня, я сказав, що такі люди, як ти, – надихають, і не тільки мене, але й всю країну. Коли ти згадав ці слова тут, лежачи в госпіталі, було дуже приємно. Повір, ти досі надихаєш мене, надихаєш побратимів, які лежать поряд. І я дуже хочу, щоб ти надихав ще й інших. Дякую за шлях, що ти пройшов», – звернувся Петро Порошенко до українського Героя.

Ольга СОКОЛОВА.

Читайте також: «Аеророзвідник «Дизель» з волинської тероборони – уже пів року на «нулі».