Кожна за своєю вітриною: журналістка з Волині розповіла про жриць кохання на вулиці червоних ліхтарів

…В Амстердамі світало. Столиця заможних Нідерландів прокидалася неквапно й так красиво, наче обіцяла приємно здивувати і амстердамців, і їхніх гостей неповторним днем. Туристів уже з «порога» зустрічала архітектурним обличчям, анітрохи не схожим на вигляд головних міст материкової Європи. Будинки різнокольорові, всі абсолютно різні. Нові вражають сучасним дизайном; ті, котрим уже далеко за 100, схожі на розфарбовані здобні пряники, що ними теж завше хваляться амстердамці, а ось помешкання, облаштовані на кораблях та катерах, які полюбляють скандинави, то, на мій погляд, і найпрактичніші, й найоригінальніші.

«Гребля на річці Амстер» – таке просте значення має гучне й привабливе для мільйонів туристів ймення «Амстердам». Його ще красномовно називають Північною Венецією, діамантовою столицею Європи і столицею розпусти з її всюдисущою марихуаною й знаменитим кварталом червоних ліхтарів. До слова, у кімнатках за вітринами, оздобленими темно-червоними шторами, вже 700 років поспіль (стільки існує квартал), щоранку приступають до офіційного торгу своїм тілом сотні жриць кохання різного віку. Якщо поспостерігати, то тут і справді на кожний «товар» є свій «покупець». Овва! А скільки ж чоловіків, проходячи мимо та запавши на котрусь із оголених красунь, підходять до її вітрини, прикрашеної червоним ліхтариком, тримаючи за руки… малолітніх синів! Це шокує, як і те, що «нічні метелики» усміхаються й щось говорять через скло вустами та мімікою однаково спокусливо, як мовиться, й до малих, і до старих... Без коментарів.

А загалом туристи обожнюють відвідини унікальних амстердамських музеїв, парків та подорожі на корабликах сотнями кілометрів міських каналів, над якими амстердамці звели 1500 мостів. Було прикро, бо під час годинної мандрівки на одному з таких корабликів не знаходжу україномовного онлайн-гіда й принципово відмовляюся від послуг російського. Однак, пливучи між заквітчаними вулицями, радію й усміхаюся, уздрівши на балконах, терасах і просто у вікнах синьо-жовті прапори рідної країни. Проте у майже мільйонному мегаполісі їх настільки мало, що до сліз хочеться, щоб із новин про війну в Україні починали день усі країни світу… Щоб хоча б чуючи їх, у розмаїтті свого безтурботного життя люди у світі не забували, як страшно можуть завити тривожні сирени, загриміти гармати й заридати батьки над трунами дітей.

…Усі дороги в Амстердамі ведуть на плац перед Королівським палацом. Поруч – славнозвісна площа Дам. На згадку про цей день робимо з подругою світлини з міста, що дивує своєю історією, красою, а для нас, українок, найголовніше – миром. Зачувши українську мову, до нас поспішає поважна дама років 60. Відрекомендовується Софією зі Словаччини й англійською розпитує про Україну. Розказує про те, що була колись у Львові, що має друзів у нашій країні. Ми не стримуємо сліз вдячності за це добре слово незнайомки. Пригощаємо її українськими цукерками.

…Софія починає плакати разом із нами. Мені ж хотілося, щоб цю незнайому пані, яку зустріли на площі Дам, почув та побачив і увесь Амстердам, і світ увесь. 

Читайте також: Прем’єр-міністр Канади розлучається з дружиною після 18 років шлюбу.