Живуть у такий складний час. Отже, потребують ще більше тепла.
Дорослі-малі діти. Колонка мами чотирьох дітей
– Мам, а можна я з’їм ще й ту цукерку? – Ти знаєш, що це не твоя. – Повір мені, і в 22 роки ласощів хочеться не менше, ніж у 6
Між дітьми я завжди ділю солодощі порівну. І навіть якщо старших у той момент удома нема, однак їхні порції їх дочікуються. Це правило справедливості. Насправді, на суб’єктивні погляди кожної моєї дитини, справедливості щодо рівноправних стосунків, певно, не існує. Принаймні їхні дуже різні зауваження одне щодо одного часто стосуються теми «мама ставиться до тебе по-особливому». Один зі старших синів любить повторювати сестричці, що у неї привілейоване становище, бо вона – дівчинка. Найменшому, якого старші сприймають як маминого улюбленця, не подобається «батьківський контроль» на телефоні, і він, буває, підкреслює своє нерівне становище порівняно з братами й сестрою. Донька ж зауважує, що доручаю їй таку роботу, якої не даю хлопцям. І я вже навіть не беруся спростовувати ці закиди – то марна справа. Лише щоразу намагаюся тримати баланс у цьому колі. А нещодавно, обіймаючи меншого, буквально спиною відчула, що й старшому хотілося б пригорнутися. Поки повернулася в його бік – він подався в іншу кімнату. Подумалося, який недообійнятий він у мене! У 22 роки не будеш йти до мами зі скаргами, як колись. Щось подібне – і з донькою, яка у 14 літ, розпал підліткового віку, має на все свою думку й регулярно демонструє незалежність, насправді будучи дуже залежною від батьків. Наші розмови так часто обмежуються побутом. Коли є час у мене – його немає в них. А ще ж постійно «перечіпляюся» за потреби найменшенького, тож і через це рідше «доходжу» до старшеньких. Хоч бери і зумисне плануй обійми з дітьми, яким за 14.
Кажуть, усвідомлення певної проблеми є першим кроком на шляху до її вирішення. Віднедавна стараюся не пропускати моменти, коли збираємося парою, – відкладаю хатні чи інші справи та віддаюся спілкуванню. «Хай увесь світ зачекає» – цю фразу згадують, коли відсіюють суєтне, псевдоважливе та присвячують себе направду головному.
Вони, наші великі-маленькі діти, й далі стрімко дорослішають. Живуть у такий складний час. Отже, потребують ще більше тепла, ніж їхні ровесники, приміром в Америці чи у Франції. Мусимо на це зважати!
Якщо маєте свої історії про і для дітей – діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».
